Активний захист
Акти́вний за́хист — комплекс заходів, спрямованих на виключення або максимальне ослаблення дії засобів розвідки, ураження (ракета, снаряд, міна) на війська (сили) та військові і тилові об’єкти. Активний захист передбачає наявність елементів розвідки й аналізу та засобів вражаючої дії (випромінювання електромагнітних чи акустичних хвиль тощо).
Історична довідка
Поняття активного захисту виникло у 1970-і, коли почала інтенсивно розвиватися високоточна зброя (з високою (метри чи десятки сантиметрів) точністю попадання у ціль), а традиційні (пасивні) методи захисту (маскування, фортифікаційний захист та інші) стали неефективними. Одним із ранніх зразків активного захисту був спеціальний гранатомет, який, вистрілюючи димові гранати, створював димову завісу, і, тим самим ускладнював противнику можливість спостерігати, визначати місце розташування та наводити зброю на ціль.
Характеристика
Сутність активного захисту полягає у застосуванні захисних боєприпасів, які знищують засоби ураження, джерел надпотужних випромінювань, що виводять із ладу приймачі наведення (самонаведення), відволікаючих чи маскувальних сигналів джерел активних радіоелектронних перешкод, які відводять, здійснюють передчасний підрив або збільшують похибку наведення (самонаведення) елементу ураження.
Основні заходи активного захисту: знищення засобів ураження на траєкторії руху (комплекси активного захисту встановлюються на військовій техніці у складі системи розвідки, обробки інформації та захисних боєприпасів і створюють направлені потоки елементів ураження (кругові поля високошвидкісних осколків) або потужні вибухові хвилі); знищення радіоелектронних компонентів приймачів наведення (самонаведення) засобів ураження (засоби надпотужного випромінювання електромагнітних або акустичних хвиль (засоби функціонального ураження) значно погіршують можливості приймачів (суттєво знижують точність прийому та чутливість) аж до виходу їх із ладу, внаслідок чого високоточна зброя стає звичайною); відведення керованої або самонавідної зброї від об’єктів ураження (станції активних радіоелектронних перешкод імітують сигнали з характеристиками, близькими до характеристик реальних об’єктів, з метою створення хибних цілей для зміни траєкторії руху, передчасного підриву засобів ураження або для зменшення ймовірності попадання їх у ціль); утруднення (виключення) можливості виявляти, розрізняти, захоплювати, супроводжувати і знищувати об’єкти, що прикриваються, керованою або самонавідною зброєю (станції активних радіоелектронних перешкод маскують необхідні сигнали у шумах).
Література
1. Paolo Valpolini. Active Armor Protection // Armada International, June / July 2010, Nо 3.
