Александров, Олександр Васильович

Алекса́ндров, Олекса́ндр Васи́льович (рос. Александров, Александр Васильевич; справжнє прізвище — Коптелев; 13.04.1883, с. Плахіно, тепер Рязанської області РФ — 08.07.1946, м. Берлін, тепер ФРН, похований у м. Москві, РФ) — композитор, педагог і хоровий диригент, народний артист СРСР (з 1937), доктор мистецтвознавства (з 1940), генерал-майор. Батько Б. Александрова.

Александров, Олександр Васильович
Справжнє прізвище	Коптелев
Народження	1883
Місце народження	Плахіно, Рязанська область, Росія
Смерть	1946
Місце смерті	Берлін, Німеччина
Місце поховання	Москва, Росія
Alma mater	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова, Санкт-Петербург
Місце діяльності	Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського, Москва
Напрями діяльності	мистецтвознавство, музичне мистецтво, диригування

Відзнаки
Лауреат Державної премії СРСР	1942, 1946

Життєпис

Навчався 1900–1902, 1905 у Петербурзькій консерваторії. 1902–1906 був регентом соборного храму в м. Бологоє, 1906–1908 — соборним регентом у м. Твері, вів хор у семінарії. З 1913 знову жив у Твері, організував і очолив тут музичну школу, яку згодом було перетворено на музичне училище.

Закінчив Московську консерваторію (1913, клас композиції, 1916 — клас співу), від 1918 — її викладач (з 1922 — професор); 1932–1934 — завідувач хоровою кафедрою, з 1940 — декан диригентсько-хорового факультету, з 1942 — об’єднаного диригентсько-хорового й музично-педагогічного факультетів. Сприяв становленню й розвитку диригентсько-хорового фаху, виховав багато учнів, серед яких диригенти Г. Дмитрієвський, К. Лебедев, В. Мухін, композитор Д. Кабалевський. Ініціатор утворення військово-капельмейстерського класу (1928), що став основою військово-диригентського факультету консерваторії (1935; з 2002 — Московська військова консерваторія); 1929–1936 — заступник декана цього факультету. 1918–1922 був регентом хору храму Христа Спасителя в м. Москві. 1919–1930 викладав також у музичному технікумі ім. О. М. Скрябіна.

Від 1919 — помічник керівника Державного хору, з 1921 — Державної капели. З 1936 — художній керівник Залізничного ансамблю пісні й танцю, з 1937 — ансамблю пісні й танцю Московського міського палацу піонерів і школярів.

У 1928 Александров створив Ансамбль червоноармійської пісні (згодом — Двічі Червонопрапорний ордена Червоної Зірки академічний ансамбль пісні й танцю Російської армії ім. Александрова). Після тріумфальних виступів ансамблю у Парижі на Всесвітній виставці 1937 призначений начальником і художнім керівником ансамблю.

Творчість

Автор музики пісень «Священная война» («Священна війна») (1941), «Несокрушимая и легендарная» («Незламна й легендарна»), гімну СРСР (обидві — 1943; згодом — гімн Росії).

Александрову належать обробка «Заповіту» Т. Шевченка — Г. Гладкого (1938) для чоловічого хору (виконується а капела) та «Поема про Україну» («Шепчу шевченковские строки…», сл. О. Количова, 1943) для соліста й хору з оркестром, у якій використано мелодію пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» Д. Крижанівського, обробки українських народних пісень «Сусідка», «Розпрягайте, хлопці, коні», «Ой хмелю, мій хмелю».

У творчості Александров використовував інтонації старої та сучасної народної (зокрема української) та солдатської пісні.

Нагороди

Лауреат Державних премій СРСР (1942, 1946).

Література

Поляновский Г. Александр Васильевич Александров. Москва : Советский композитор, 1983. 68 с.
Муха А. Александров Олександр Васильович // Шевченківська енциклопедія : в 6 т. Київ : Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2012. Т. 1. С. 165.

Автор ВУЕ

Т. Д. Мороз

Покликання на цю статтю: Мороз Т. Д. Александров, Олександр Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Александров, Олександр Васильович (дата звернення: 4.05.2024).