Александрійська школа античної філософії
Александрíйська шкóла анти́чної філосо́фії — неоплатонічна школа періоду еллінізму, що діяла в м. Александрії (Єгипет) у 3–5 ст.
Історична довідка
Школа фактично першою виникла в рамках неоплатонізму як потужного філософського синтезу і згасла останньою. Була центром досліджень в галузі спеціальних наук (медицини, астрономії, географії, природознавства та ін.) і укладання коментарів до праць Платона й Аристотеля.
Саме в м. Александрії діяв основоположник неоплатонізму Аммоній Саккас, який синтезував різні філософські вчення і трактував кожне з них в оптиці іншого. До 244 тут працював учень Аммонія, фактичний творець філософії неоплатонізму Плотін (203–269). Серед представників Александрійської школи уславилася вчена й філософиня Гіпатія (370–415), вбита християнськими фанатиками. Її учнем був Сінезій Кіренський (373–414). У подальшому до школи належали філософи Асклепіад (друга пол. 5 ст.), Гермій (410–450) та його сини Аммоній (440–520) і Геліодор (5 ст.), а також Іоанн Філопон (бл. 490–570), Асклепій (пом. 560/570), Олімпіодор Молодший (495–570), Стефан Візантійський (527–565) та ін. Часом до Александрійської школи філософії відносять Лонгіна (бл. 213–273), Немесія (350–420), Давида Анахта (бл. 475 — перш. пол. 6 ст.), які навчалися в м. Александрії, хоча й діяли поза її межами.
Після відмови від ідей Ямвліха і Прокла школа втратила свій язичницький характер і перетворилася на нейтральний філософський інститут: християни і язичники змогли знайти спільну мову в логіці й науці.
Александрійські неоплатоніки діяли і після декрету імператора Юстиніана (529), але зі зміцненням християнства школа занепала.
Характеристика
Неоплатонізм філософської школи вирізнявся поміркованістю і тісним зв’язком із християнством, передусім богословськими розвідками Александрійської катехітичної школи. Низка філософів (Сінезій, Іоанн Філопон, Стефан Візантійський) згодом стали християнами; до християнства тяжіли Гермій і Давид Анахт.
Одночасно в Александрійській школі домінувало прагнення до примирення суперечливих філософських систем. Поєднуючи східну теософію з грецькою діалектикою, неоплатоніки відобразили ідейну боротьбу античної цивілізації з християнством. Розвинуті в межах школи ідеї вплинули на спосіб розуміння християнського віровчення в Єгипті. Внаслідок злиття східних ідей із християнським вченням утворилися деякі течії гностицизму, а найвідоміші викладачі християнського катехітичного училища були перейняті духом гностичної філософії.
Завдяки зв’язку філософських і богословських ідей в межах школи традиція елліністичної філософії та екзегези була продовжена в Константинополі.
Література
- Westerink L. G. Texts and Studies in Neoplatonizm and Byzantine Literature. Amsterdam : A. M. Hakkert, 1980. 383 р.
- Мозговий І. П. Неоплатонізм і християнство. Суми : Козацький вал, 1997. 216 с.
- Мозговий І. П. Неоплатонізм і патристика, або Світло в присмерках великої цивілізації. Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. 471 с.
- Саврей В. Я. Александрийская школа в истории философско-богословской мысли. Москва : КомКнига, 2011.1008 с.
- Гегель Г. В. Ф. Лекции по истории философии. Москва : ЭКСМО, 2016. 256 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мозговий І. П. Александрійська школа античної філософії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Александрійська школа античної філософії (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.04.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
