Александрі, Васіле

Алекса́ндрі, Васі́ле (рум. Alecsandri, Vasile; 21.07.1818, за іншими даними 1821, повіт Бакеу, Румунія — 22.08.1890, с. Мірчешть, повіт Ясси, Румунія) — письменник, фольклорист, драматург, громадський діяч. Писав румунською та французькою мовами.

Александрі, Васіле (Alecsandri, Vasile)
Народження	1821
Місце народження	Бакеу, Румунія
Смерть	1890
Місце смерті	Мірчешть, повіт Ясси, Румунія
Alma mater	Паризький університет, Париж
Місце діяльності	Ясський національний театр, Ясси (місто), Румунська літературна спілка, Бухарест
Напрями діяльності	літературна творчість, драматургія, фольклор

Життєпис

Походив із боярської родини. Отримав домашню початкову освіту. 1828−1834 навчався у французькому приватному пансіоні у м. Яссах. 1834–1839 продовжив навчання у м. Парижі: 1835–1836 після здобуття ступеня бакалавра вивчав медицину, 1836–1837 — право у Паризькому університеті. 1837–1838 намагався здобути інженерну освіту, вступити до Вищої школи мостів і доріг (м. Париж). Тоді ж захопився літературою. Перші поетичні твори писав французькою. 1839 мандрував Італією.

Був одним із засновників літературного журналу «Дакія літерара» («Dacia literera», «Літературна Дакія», 1840). У 1840–1842 спільно з М. Когилнічану та К. Негруцці керував Ясським національним театром, писав драматичні твори. 1842 подорожував горами Молдови, завдяки цій мандрівці відкрив для себе багатство й художню цінність молдавської народної поезії. Написав перші вірші румунською мовою, які згодом об’єднав у цикл «Дойни» («Doine»; 1853). У 1844, спільно з М. Когилничану та І. Гіка, видавав тижневик «Пропеширя» («Propăşirea»; «Прогрес»).

Учасник революційно-демократичного руху в Молдові, один із керівників революції 1848. Написав 1848 разом із М. Когилничану та К. Негрі основний маніфест молдавських революціонерів «Побажання Національної партії Молдови» («Dorințele partidei naționale din Moldova»). Після придушення революції 1848 виїхав до м. Парижа. У 1849 повернувся до Молдови, став одним із очільників боротьби за об’єднання князівств.

Від 1854 видавав журнал «Літературна Румунія» («România literară»). Підтримував реформи А. Й. Кузи, а також боротьбу за національну незалежність.

Був міністром закордонних справ Молдови (1858–1859) і Об’єднаних князівств (1859–1860).

Від 1863 — почесний член літературного товариства «Юність» («Junimea»). 1867 обраний членом Румунської літературної спілки, що згодом стала Румунською академією.

1885–1890 — повноважний посол Румунії у Франції.

Творчість

Автор поетичних, прозаїчних та драматичних творів. Один із творців румунського театру (запровадив у ньому національний репертуар). Драматичні твори (близько 50) є найвагомішою частиною його творчого доробку. Серед них — комедії: «Йоргу із Садагури» («Iorgu de la Sadagura», 1844), «Кириця в Яссах» («Chirița în Iaşi», 1850), «Кириця в провінції» («Chirița în provinție», 1855); драми «Деспот-воєвода» («Despot Vodă», 1879), «Сільські п’явки» («Lipitorile satelor»), «Марнотратний скупий» («Sgârcitul risipitor», обидві — 1863); історичні драми «Джерело Бландузії» («Fântâna Blanduziei», 1884), «Овідій» («Ovidiu», 1890) та ін.

Автор поетичних збірок: «Дойни і конвалії» («Doine şi lăcrămioare», 1853), «Пастелі» («Pasteluri», 1868).

З-поміж прозових творів: роман «Квітникарка з Флоренції» («Buchetiera de la Florența», 1840), оповідання «Прогулянка в горах» («O primblare la munți», 1844), «Ясси в 1844 році» («Iaşii în 1844», 1845), «Історія одного золотого» («Istoria unui galben», 1848), повісті «Борсек» («Borsec», 1845), «Балта-Албе» («Balta Albă», 1848)

Твори Александрі позначені впливом народно-фольклорної течії європейського романтизму. Його творчість вплинула на формування й розвиток сучасної румунської літературної мови.

Завдяки Александрі було видано фольклорний збірник «Румунська народна поезія» («Poezii populare ale românilor», т. 1–2, 1852−1853).

Українська складова

Александрі виявляв інтерес до українських народних дум і пісень. Пісня «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш» стала основою його балади «Штефан і Дунай» (1873).

Український письменник і композитор С. Воробкевич поклав на музику понад 30 творів Александрі. Українською мовою окремі вірші Александрі переклали В. Щурат (книга «Поезія XIX віку», 1903), Б. Мельничук та ін.

Нагороди та визнання

1881 Александрі відзначено румунською Академічною премією в галузі літератури.

1914 у будинку, де 1867–1890 жив письменник, відкрито перший у Румунії літературний музей.

Твори

Opere complete : in 12 vol. Bucharest : Librariei Socecu & Comp., 1875–1880.
Opere : in 4 vol. Kishinev, 1958–1959.
Opere alese : in 2 vol. Bucureşti : Pentru Literatură, 1966.
Istoria unui galbîn. Editura de Stat Cartea Moldovei. Bucureşti : Aldo Press, 2002. 87 p.
Рос. перекл. — Избранное. Кишинев : Госиздат Молдавии, 1956. 315 с.
История одного золотого. Кишинев : Госиздат Молдавии, 1956. 46 с.
Молдавские баллады. Кишинев : Шкоала советикэ, 1956. 78 с.
Камень в доме. Москва : Искусство, 1957. 66 с.
Стихотворения. Москва : Художественная литература, 1975. 670 с.
Укр. перекл. — Штефан і Дунай // Мельничук Б. Журавлиний міст. Ужгород : Карпати, 1981. 39 с.

Література

Попович К. Ф., Вартичан И. К. Молдавско-русско-украинские литературные связи второй половины XIX в. Кишинев : Штиинца, 1979. 283 с.
Dumitru G. Vasile Alecsandri: doine, pasteluri, lãcrimioare. Bucureşti : Erc Press, 2009. 353 p.
Vasile Alecsandri. URL: http://www.vasilealecsandri.eu/

Автор ВУЕ

О. С. Романець

Покликання на цю статтю: Романець О. С. Александрі, Васіле // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Александрі, Васіле (дата звернення: 4.05.2024).