Алексєєва, Людмила Михайлівна

Алексєєва, Людмила Михайлівна

Алексє́єва, Людми́ла Миха́йлівна (рос. Алексеева, Людмила Михайловна; уроджена Славінська; 20.07.1927, м. Євпаторія, тепер АР Крим, Україна — 08.12.2018, м. Москва, Російська Федерація) — історик, громадський діяч, одна із засновників правозахисного руху в СРСР та Російській Федерації, почесний професор Гельсінського університету (з 2016).

Алексєєва, Людмила Михайлівна

Народження 1927
Місце народження Євпаторія, Крим, Україна
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова, Москва
Напрями діяльності історія


Відзнаки

Ордени Орден Почесного легіону (2007), Орден «Великого князя Литовського Гедимінаса» (2008), Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччини» (2009)
Хрести Хрест землі Марії 3-го класу (2012)
Премії Премія Улофа Пальме (2005), Премія Федерації єврейських громад Росії (2005), Премія «За свободу думки» ім. А. Сахарова (2009), Премія імені Наталії Естемірової (2012), Вища юридична премія «Феміда» (2012), Премія Республіки Польща (2014), Міжнародна премія Вацлава Гавела за внесок в захист прав людини (2015), Державна премії РФ (2017)

Життєпис

Походила з родини науковців. Разом із батьками переїхала до м. Москви. Під час Другої світової війни пройшла навчання на курсах медсестер, але за віком не потрапила на фронт. Добровільно працювала на будівництві станцій метро (1943). У 1950 закінчила історичний факультет Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, 1956 — аспірантуру Московського економіко-статистичного інституту (тепер у складі Російського економічного університету імені Г. В. Плеханова).

1950–1959 працювала викладачем історії в ремісничому училищі м. Москви, водночас була позаштатним лектором обкому ВЛКСМ. 1952–1968 член КПРС. 1959–1968 — науковий редактор редакції археології та етнографії видавництва «Наука», 1970–1977 — співробітник Інституту наукової інформації та суспільних наук АН СРСР.

22.02.1977 виїхала до США, де 1982 отримала американське громадянство. 1993 повернулася до Російської Федерації. 1994 отримала російське громадянство, зберігши й американське.

Діяльність

У середині 1950-х після смерті Й. Сталіна та арешту Л. Берії світогляд та ціннісні орієнтири Алексєєвої зазнали кризи. Вона відмовилася від захисту кандидатської дисертації з історії КПРС. Від 1966 активно брала участь у правозахисній діяльності, виступала проти засудження письменників А. Синявського та Ю. Даніеля, які друкували власні твори за межами СРСР. 1968 виступала на захист дисидентів О. Гінзбурга, Ю. Галанскова та ін., за що того ж року виключена з КПРС та звільнена з роботи.

Організувала збір коштів для допомоги політв’язням та їхнім сім’ям. 1968–1972 займалася передруком правозахисного бюлетеня «Хроніки поточних подій». Помешкання Алексєєвої перетворилося на місце зустрічі московської інтелігенції та дисидентів, зберігання й розповсюдження самвидаву.

1974 Л. Алексєєвій оголошено попередження відповідно до указу Президії ВР СРСР від 25.12.1972 «За систематичне виготовлення й розповсюдження антирадянських творів».

1976 була серед засновників Московської Гельсінської групи. Після еміграції до США була там закордонним представником Московської Гельсінської групи. Друкувалася у закордонній та емігрантській пресі, вела передачі на радіо «Голос Америки» та «Радіо Свобода», була консультантом правозахисних організацій. За її участі у США 1978 створена Американська гельсінська група.

1980 підготувала довідник про інакомислення в СРСР, на основі якого згодом написала монографію «Історія інакомислення в СРСР. Новітній період» (видано 1984 російською, 1985 — англійською; перевидано 1992, 2002 і 2006) — перше ґрунтовне дослідження з цієї тематики. У праці, зокрема, є розділ, присвячений українському національному руху.

1989 стала заочним членом відновленої Московської Гельсінської групи.

1990 у США вийшли англійською її мемуари «Генерація відлиги» («The Thaw Generation»; 2006 перекладені російською).

Після повернення до Росії не припиняла громадської та правозахисної діяльності. Від 1996 — голова відновленої Московської Гельсінської групи. 1998–2004 — президент Міжнародної Гельсінської федерації.

2002–2012 — член Комісії з прав людини при президентові Росії (після реорганізації 2004 — Рада сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства та прав людини при президентові Росії).

Підписала лист до дипломатів США та Великої Британії з вимогою припинити війну в Іраку (2003).

2004–2008 була співголовою оргкомітету, а згодом — Спостережної ради Всеросійського громадянського конгресу «Росія за демократію, проти диктатури».

2009–2010 брала активну участь у виступах громадськості у м. Москві на захист статті 31 Конституції РФ про свободу зібрань.

Від 2011 член громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ РФ.

Авторка понад ста статей та брошур про права людини (російською й англійською мовами).

Нагороди та визнання

Нагороджено Почесним знаком «За права людини» (2001; РФ), орденами Почесного легіону (2007, Франція), «Великого князя Литовського Гедимінаса» (2008, Литва), «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччини» (2009, Німеччина), Хреста землі Марії 3-го класу (2012, Естонія). Лауреат премій: Улофа Пальме, Федерації єврейських громад Росії «Людина року — 5765» у номінації «Правозахисна діяльність» (обидва — 2005), «За свободу думки» ім. А. Сахарова (2009), імені Наталії Естемірової «Людина честі та гідності», вищої юридичної премії «Феміда» (обидві — 2012), премії Республіки Польща «За людську гідність» (2014), Міжнародної премії Вацлава Гавела за внесок в захист прав людини (2015), Державної премії РФ «За видатні досягнення в галузі правозахисної діяльності за 2017 рік» (2017).

У 2012 і 2013 кандидатуру Л. Алексєєвої було висунуто на здобуття Нобелівської премії миру.

Праці

  • Поколение оттепели / Пер. с англ. З. Е. Самойловой. Москва : И. В. Захаров, 2006. 449 с. (у співавт.).
  • История инакомыслия в СССР: новейший период. Москва : Московская Хельсинская группа, 2012. 384 с.
  • История правозащитного движения в России : советский период. Москва : Московская Хельсинкская Группа, 2016. 116 с.

Література

  1. Зубарєв Д., Кузовкін Г. Алексеєва Людмила Михайлівна // Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР / Уклад.: Є. Захаров, В. Овсієнко. Харків : Права людини, 2006. Т. 1. Ч. 1. С. 27–29.
  2. Алексеєва Людмила Михайлівна // Рух опору в Україні: 1960–1990. Київ : Смолоскип, 2010. С. 45–46.
  3. Горелик К. Людмила Алексеева и МХГ // Радио Свобода. 2014. URL: https://www.svoboda.org/a/25460387.html
  4. Гальперович Д. Людмила Алексеева: за 40 лет мы создали правозащитное содружество // Голос Америки. 2016. URL: https://www.golos-ameriki.ru/a/dg-mhg-40-alexeeva-interview/3327677.html
  5. Алексеева Людмила Михайловна (председатель МХГ) // Московская Хельсинская группа. URL: https://www.mhg.ru/alekseeva-lyudmila-mihaylovna-predsedatel-mhg

Автор ВУЕ

Л. А. Ведмідь

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Ведмідь Л. А. Алексєєва, Людмила Михайлівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алексєєва, Людмила Михайлівна (дата звернення: 4.05.2024).

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶