Алентова, Віра Валентинівна
Áлéнтова, Ві́ра Валенти́нівна (рос. Алентова, Вера Валентиновна; уроджена Бикова, 1969 узяла прізвище матері; 21.02.1942, м. Котлас Архангельської області, тепер Російська Федерація) — актриса театру і кіно, народна артистка Росії (з 1992), академік Національної академії кінематографічних мистецтв і наук Росії.
Ж и т т є п и с. Походить з акторської родини. Дружина режисера і актора В. Меньшова. Закінчила1965 Школу-студію імені В. І. Немировича-Данченка при МХАТі. Відтоді — актриса Московського театру імені О. С. Пушкіна. З 1993 грала також у московському Театрі Антона Чехова, виступала в антрепризних виставах. Керівник з 2009 (спільно з чоловіком) акторсько-режисерської майстерні у Всеросійському державному інституті кінематографії імені С. А. Герасимова (ВДІК). Відома як організаторка благодійної допомоги російським акторам, з 1993 — президент Благодійного фонду соціального захисту членів Спілки театральних діячів Російської Федерації.
Т в о р ч і с т ь. А. зіграла ролі в театрі, серед яких: Райна («Шоколадний солдатик» Б. Шоу), Альонушка («Червоненька квіточка» за казкою С. Аксакова), Євлалія («Невільниці» за п’єсою О. Островського), Амалія («Розбійники» Ф. Шиллера), Маша («Я — жінка» за сценарієм В. Мережка), Вінні («Щасливі дні» С. Беккета, Премія «Кришталева Турандот»), Люсіль («Дівоче зібрання club» А. Менчелл), Мелісса («Любов. Листи» А. Гурнея), Джудіт Блісс [«Апельсини та лимони» («Сінна лихоманка») Н. Коварда, бенефісна вистава] та інші. Грала у виставі «Кафедра» українського драматурга В. Врублевської, 1981, режисер Лесь Танюк, Московський театр імені О. С. Пушкіна.
Дебютувала в кіно у стрічці «Дні льотні» (1965, Київська кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка, разом з М. Оляліним, М. Єрьоменком-молодшим). Знімалась на Одеській кіностудії художніх фільмів — телефільм «Час для роздумів», 1982. Найвідоміша роль А. — Катя Тихомирова у фільмі В. Меньшова «Москва сльозам не вірить» (1979; Премія Міжнародного кінофестивалю у Брюсселі «Сан-Мішель» за найкращу жіночу роль, 1981; фільм 1980 отримав премію «Оскар»). Знімалася в інших фільмах, серед яких: «Таке коротке довге життя» (1975), «Час бажань» (1983), «Завтра була війна» (1987), «Ширлі-мирлі» (1995), «Заздрість богів» (2000), два останніх — режисер В. Меньшов; телесеріал «І все-таки я кохаю…» (2007, Національна телевізійна премія «ТЕФІ», 2008).
Н а г о р о д и. Державна премія СРСР, 1981, за роль у фільмі В. Меньшова « Москва сльозам не вірить»; Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих, 1986, за роль у фільмі Ю. Райзмана «Час бажань». Нагороджена орденом Дружби (2001), орденом Пошани(2007), орденом «За заслуги перед Вітчизною» ІV ступеню (2012).
Літ.: Вера Алентова. — Електрон. Документ // Режим доступу: http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/ros/102/bio/; Гордон Д. Вера Алентова: Даже на Черном континенте ко мне подходили… [Інтерв’ю з В. Алентовою] // Бульвар Гордона. ‒ 2009. ‒ №3,4; Сутыка Д. Вера Алентова: «В роли важно ухватить кусочок хвоста черта» // Известия. — 2017. — 6 марта.
Т. Д. Мороз
