Ален-Фурньє
Але́н-Фурньє́ [Alain-Fournier; справжні прізвище та ім’я — Фурньє, Анрі Албан (Fournier, Henri-Alban); 03.10.1886, м. Ла Шапель д’Анжійон, тепер регіон Центр, Франція — 22.09.1914, територія комуни Лез Епарж, тепер регіон Лотарингія; прах знайдено та ідентифіковано 15.09.1991, поховано 10.11.1992 у національному некрополі у м. Сен-Ремі-ла-Каллон, тепер регіон Лотарингія] — письменник. Писав французькою мовою.
Життєпис
Після закінчення ліцею у м. Буржі Але́н-Фурньє готувався у ліцеї Людовіка Великого до вступу до Вищої нормальної школи (обидва навчальні заклади у Парижі). За життя опублікував лише одну книгу – «поетичний роман» «Великий Мольн» («Le Grand Meaulnes»; 1913), який розповідав про дитинство і кохання, поєднував у собі мрію і дійсність. З 1912 письменник допомагав К. Казіміру-Пер’є у написанні праці «Брест, європейський трансатлантичний порт» («Brest, port transatlantique européen»; 1914).
Але́н-Фурньє загинув у бою у Верденській операції під час Першої світової війни.
Творчість
У романі «Великий Мольн» Але́н-Фурньє у художній формі відобразив трагізм життя французької провінції початку 20-го сторіччя: потребу юнаків знайти шлях до активної повноцінної діяльності, розчарування у реальному житті, пошуки ідеалу, абсолютного щастя. Усе добре пов’язане для Але́на-Фурньє з дитинством, природою, шляхетністю простої людини. Водночас він бачив крихкість повітряних замків, що руйнуються, стикаючись з дійсністю. Оригінальність Але́на-Фурньє — у поєднанні реального та ірреального, у таємничості атмосфери, в якій розгортається дія. Роман висувався на Гонкурівську премію, але не отримав її. Роман «Великий Мольн» було екранізовано 1967 (режисер Ж.-Ґ. Альбікокко) і 2006 (режисер Ж.-Д. Вераґ).
Українською мовою роман Але́на-Фурньє «Великий Мольн» переклав Г. Філіпчук.
У 1922 посмертно були опубліковані фрагменти роману Але́на-Фурньє«Коломб Бланше» («Colombe Blanchet»), 1924 вийшла у світ збірка поем, есе, казок «Дива» («Miracles») і 1926–1928 — 4 томи листів.
Французький письменник Ж. Кассу так писав про творчість Але́на-Фурньє: «Його роман, кілька хвилюючих фраз із “Див”, — ось разом із книгами і спогадами Рільке, музичними пошуками Пруста і деякими віршами великого цигана Аполлінера, — найдоржчий скарб нашого часу, відповідь нашого часу на голосні таємничі заклики Жерара де Нерваля, Бодлера і Рембо».
Нагороди
Але́н-Фурньє нагороджений орденом Почесного легіону (1924, посмертно). Його прізвище міститься у списку письменників, загиблих на полі бою під час Першої світової війни, вигравіюваному 15.10.1927 на стіні паризького Пантеону.
З 1986 присуджується літературна премія імені Але́на-Фурньє з нагоди Днів книги у французькому місті Сент-Аман-Монтрон (департамент Шер, тепер регіон Центр).
Твори
- Le Grand Meaulnes. — Paris: Hachette Education, 2010. — 318 р.;
- Український переклад — Великий Мольн. — К.: Веселка, 1988. — 176 с.;
- Російський переклад — Большой Мольн. — М.: Гос. изд-во худож. лит., 1960. — 208 с.
Література
- Valloton H., Alain-Fournier ou la pureté retrouvée. — Paris: Nouv. Édit. Debresse, 1957. — 190 р.;
- Зонина Л. [Предисловие] // Ален-Фурнье. Большой Мольн. — М.: Гос. изд-во худож. лит., 1960. — с. 5–12;
- Bastaire J. Alain-Fourneir ou l’anti-Rimband. — Paris: Corti, 1978.— 190 р.;
- Suire P. Alain-Fournier: au miroir du «Grand Meaulnes». — Paris: Seghers, 1988.— 250 р.;
- Баканов А. [Післямова]. // Ален-Фурньє. Великий Мольн. — К.: Веселка, 1988;
- Giovacchini D. Alain-Fournier. // Beaumarchais J.-P., Couty D., Rey A. Dictionnaire des écrivains de langue française, v. 1. Paris: Larousse, 2001. — р. 10–12;
- Massenet V. Alain-Fournier: biographie. — Paris: Flammarion, 2005. — 295 р.;
- Charton A. Alain-Fournier. — Paris: Gallimard, 2014. — 400 р.
