Алехін, Олександр Олександрович
Але́хін, Олекса́ндр Олекса́ндрович (рос. Алехин, Александр Александрович; 19.10.1892, м. Москва, тепер РФ — 24.3.1946, м. Ештуріл, Португалія; перепохохваний 25.03.1956 у м. Парижі, Франція) — спортсмен, шахіст, міжнародний гросмейстер (з 1914), перший радянський гросмейстер (з 1920), чемпіон; доктор права (з 1925).
|
Алехін, Олександр Олександрович | |
|---|---|
| Народження | 19.10.1892 |
| Місце народження | Москва |
| Смерть | 24.03.1946 |
| Місце смерті | Ештуріал |
| Місце поховання | Париж |
| Напрями діяльності | Фізичне виховання та спорт, шахи |
Життєпис
Народився в дворянській родині. Батько був предводителем дворянства Воронізької губернії.
Алехін закінчивкласичну Поливановську гімназію (м. Москва).
1910 навчався на юридичному факультеті Московського університету (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова). 1914 закінчив Імператорське училище правознавства у м. Санкт-Петербурзі й був зарахований до Міністерства юстиції. 1914 брав участь у турнірі у м. Мангеймі (Німеччина), з початком Першої світової війни був інтернований як громадянин ворожої держави. Невдовзі звільнився з ув’язнення й повернувся до Росії.
Навесні 1916 виступав із шаховими сеансами у містах Києві та Одесі. Влітку 1916 добровольцем вирушив на фронт. Перебував на Галицькому фронті як начальник загону Червоного Хреста. 1916 лікувався після контузії у м. Тернополі. Упродовж нетривалого часу (1918–1919) мешкав у м. Одесі, згодом повернувся до м. Москви.
1919–1920 працював у Московському кримінальному розшуку, водночас був перекладачем у Комінтерні. 1925 прийняв французьке громадянство й захистив у Паризькому університеті дисертацію «Система тюремного ув’язнення в Китаї». 1940 служив у французькій армії військовим перекладачем, був у полоні, після капітуляції Франції — звільнений. Жив на півдні Франції.
У 1944 Алехін переїхав до Іспанії, 1945 — до Португалії. У серпні 1946 у м. Ноттінгемі (Велика Британія) мав відбутися матч за звання чемпіона світу між Алехіном і радянським гросмейстером М. Ботвинником. 23.03.1946 Міжнародна шахова федерація (ФІДЕ) дала згоду на матч, однак 24.03 Алехін несподівано помер.
1956 його прах перепоховано на цвинтарі Монпарнас у м. Парижі.
Спортивна кар'єра
Алехін був першим чемпіоном свiту з шахів, який пішов з життя непереможеним. Представник російської шахової школи, комбінаційний шахіст, світовий рекордсмен у грі «наосліп». Почав грати у шахи з 7 років. У 13 років виборов перший приз у турнірі за листуванням журналу «Шаховий огляд». Член Московської шахової секції. У 16 років, перемігши у Всеросійському турнірі пам’яті М. Чигоріна (м. Санкт-Петербург, 1909), отримав звання маестро. Вагомим успіхом Алехіна став 3-й приз на міжнародному турнірі в м. Санкт-Петербурзі (1914). За його підсумками отримав звання гросмейстера.
У 1921–1927 Алехін зіграв у 22 міжнародних турнірах і переміг у 14. У 1924–1925 встановив кілька світових рекордів у сеансах одночасної гри наосліп. 4-й чемпіон світу з шахів (1927–1935, 1937–1946). У м. Буенос-Айресі (Аргентина) 1927 здобув перемогу над тодішнім чемпіоном світу Х. Капабланкою. Захистив чемпіонський титул у 1929 і 1934 у матчах проти Ю. Боголюбова. 1942 став чемпіоном Європи. Всіляко сприяв популяризації шахів.
Першим із чемпіонів свiту провів 1932–1933 навколосвітні шахові гастролі (США, Мексика, Куба, Гавайські острови, Японія, Шанхай, Гонконг, Філіппіни, Сінгапур, Індонезія, Нова Зеландія, Цейлон, Єгипет, Палестина, Італія), де зіграв 1320 партій (1161 виграв і лише 65 програв). У 1935 Алехін поступився титулом М. Ейве, програвши з різницею в одне очко. У грудні 1937 взяв реванш у матчі у м. Гаазі (Нідерланди), повернувши собі чемпіонство.
Автор праць: «Шахове життя у Радянській Росії» (1921), «Мої найкращі партії (1908–1923)» (1924), «На шляху до найвищих шахових досягнень (1924–1927)» (1929), «Міжнародний шаховий турнір в Нью-Йорку 1927» (1929), «Ноттінгем 1936» (1962).
Додатково
Обставини смерті Алехіна досі не з’ясовані. За однією з версій, був убитий агентом МВС СРСР, оскільки нібито МВС СРСР було категорично проти матчу Альохін — Ботвинник, для радянської влади цей двобій був невигідним з погляду пропаганди. Прихильники іншої версії стверджують, що навпаки, у Франції Алехіна звинувачували у колабораціонізмі (під час Другої світової війни він грав у турнірах, організованих нацистами, його підпис стоїть під низкою антисемітських статей) й могли судити, тому він нібито збирався повернутися до Москви, отже причини бажати йому смерті у радянської влади не було.
Праці
- Ноттингем 1936. Москва, 1962;
- Международные шахматные турниры в Нью-Йорке (1924–1927 гг.). Москва, 1989;
- На пути к высшим шахматным достижениям. Москва, 1991;
- 100 лучших партий с автокомментариями. Москва, 2002.
Література
- Котов А. Александр Алехин. Москва, 1973;
- Линдер В., Линдер И. Алехин. Москва, 1992;
- Шабуров Ю. Александр Алëхин. Непобеждëнный чемпион. Москва, 1992;
- Линдер В., Линдер И. Короли шахматного мира. Москва, 2001;
- Каспаров Г. Мои великие предшественники : в 6 т. Москва, 2005. Т. 1: От Стейница до Алехина;
- Tkachenko S. Alekhine’s Odessa Secrets: Chess, War and Revolution. Costa Mesa, 2018.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глушко А. О. Алехін, Олександр Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алехін, Олександр Олександрович (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
