Алешо, Олександр Гаврилович
Але́шо, Олекса́́ндр Гаври́лович (09.11.1890, с. Грушки, тепер м. Ульяновка Кіровоградської обл., Україна — 04.04.1922, м. Київ, Україна) — антрополог, етнолог, археолог, один із організаторів сільськогосподарської дослідної справи в Україні.
|
Алешо, Олександр Гаврилович | |
|---|---|
| Народження | 09.11.1890 |
| Місце народження | Ульяновка, Україна |
| Смерть | 04.04.1922 |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ |
| Напрями діяльності | антропологія, етнологія, археологія |
Життєпис
Народився у сім’ї працівника цукроварні та вчительки французького походження. 1908 закінчив Уманську чоловічу гімназію. 1908–1910 навчався на фізико-математичному факультеті Університету Святого Володимира у м. Києві (тепер Київський національний університет ім. Т. Шевченка), 1910–1915 — у групі географії та етнографії природничого відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького (Петроградського) університету. Під час навчання за рекомендацією свого вчителя професора Ф. Вовка став членом Російського антропологічного товариства при Санкт-Петербурзькому університеті та дійсним членом Імператорського Російського географічного товариства.
Після закінчення університету 1916 зарахований співробітником Російського музею (м. Петроград). У зв’язку з ускладненням політичної обстановки в країні мобілізований у діючу армію (1917, травень), але за клопотанням Ф. Вовка переведений на військову службу до Павловського училища. 1918 повернувся до роботи у Російському музеї.
Цього ж року переїхав до м. Києва, де став членом-співробітником Українського наукового товариства ім. Т. Шевченка (1918) та 1919 обраний дійсним його членом, 1918–1920 був секретарем товариства.
Активно працює у секціях і комісіях НТШ. З 06.09.1918 увійшов до складу Комісії із заснування Українського народного університету. З 11.08.1918 член термінологічної комісії (підкомісії антропології, етнографії та доісторії), з 11.10.1918 член ради природничої секції.
Співпрацював із Українською академією наук (УАН; тепер Національна академія наук України): член підкомісії Комісії з розробки статуту, штатів (з 1918), член правописно-термінологічної комісії при історико-філологічному відділі (1921), член фольклорної комісії (1919–1921), постійний член географічної, антропологічної та етнографічної підкомісії (з 01.06.1921). Директор Музею антропології та етнології ім. Ф. Вовка при УАН (29.03.1921–4.04.1922), вчений-консерватор відділу етнології Музею (з 01.06.1921).
На запрошення В. Вернадського і П. Тутковського у 1918 став першим ученим секретарем Сільськогосподарського ученого (згодом наукового) комітету України (СГНКУ) при Народному Міністерстві земельних справ. За його участі 27.01.1919 затверджено перший «Статут» відомства, яке стало предтечею сучасної Національної академії аграрних наук України. Згідно з постановою Пленуму СГНКУ від 02.04.1921 звільнений з посади вченого секретаря Комітету, однак залишився його дійсним членом.
01.05.1921–1.02.1922 очолював створену ним у 1919 секцію сільськогосподарського побуту СГНКУ, яка стала новим напрямом в українській аграрній науці. За час існування секції вдалося зібрати та опрацювати бібліографічний матеріал з проблеми, скласти картограми та відповідні карти щодо різних форм та еволюції в хліборобстві, скотарстві, рибальстві, полюванні, пасічництві, городництві, садівництві та ін.
Організовував перевезення з Петрограда за дорученням спільного зібрання УАН від 19.09.1918 та пропозиції академіка В.І. Вернадського бібліотеки і колекції свого вчителя Ф.К. Вовка до Києва.
Діяльність
Під керівництвом професора Ф. Вовка з жовтня 1910 брав активну участь у збиранні етнографічного матеріалу в Київській губернії. На замовлення Російського Антропологічного товариства при Санкт-Петербурзькому університеті влітку 1911 організовував антропологічні та етнографічні студії в м. Умані та 1912 антрополого-етнологічну експедицію на Урал, в Пермську, Уфимську та Оренбурзьку губернії.
За дорученням Етнографічного відділу Російського Музею Олександра III та Імператорського Російського Географічного товариства влітку 1913 робив антропометричні виміри та збирав етнографічні колекції на Херсонщині. Улітку та навесні 1914 організовував антрополого-етнологічну експедицію від Імператорського Російського географічного товариства у містах Херсоні, Александрії, Ананьїві, Тирасполі, Одесі, Хотині. Від імені цього ж товариства восени та влітку 1915 склав відповідні карти Київської губернії. Як спеціаліст з антропології та етнографії навесні та влітку 1916 брав участь у науковій експедиції від Російського Музею Олександра III до Малої Азії на озеро Ван.
Один із ініціаторів започаткування у 1919 друкованого органу СГВКУ – «Труди Сільськогосподарського вченого комітету України», розробник першого регламентуючого документа стосовно галузевої бібліотечної справи «Положення про Центральну сільськогосподарську бібліотеку України». Разом із М. Флоровим, В. Огієвським, О. Янатою за пропозицією академіка В.І. Вернадського 1.02.1920 розробив новий «Статут СГВКУ» як автономної центральної сільськогосподарської інституції при УАН, який було схвалено Спільним зібранням Академії 19.04.1920
Творча спадщина налічує два десятки статей. Значна частина праць, включаючи його багатосторінкові наукові звіти під час експедиції від імені Російського географічного товариства, залишилась неопублікованою.
Праці
- Антропометричні досліди українського населення Уманського і Таращанського повіту на Київщині. Київ : Видавництво Українського Наукового Товариства, 1919. 33 с.
- Хведір Кіндратович Вовк як антрополог // Збірник пам’яти Вовка. Київ, 1919. С. 25–30.
Література
- Носів А. О. Г. Алешо (09. 11. 1890 – 04. 04. 1922) // Вісник сільськогосподарської науки. Т. 1. Вип. 1. Київ, 1922. С. 40.
- Носів А. Алешо Олександр Гаврилович: Некролог // Україна. 1924. Кн. 3. С. 180–181.
- Борисенко В. К., Франко О. О. Народознавчі студії О. Г. Алеші // Народна творчість та етнографія. 1990. № 4. С. 20–23.
- Руда О. З. Внесок О. Г. Алеші у справу становлення Сільськогосподарського наукового комітету України (1919–1921 рр.) // Історія науки і біографістика. 2010. № 3. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/INB/2010-3/10_ruda.pdf 2.
- Руда О. З. Роль О. Г. Алеші у становленні та діяльності Української Академії наук (1919–1922 рр.) // Матеріали Сьомої Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Україна наукова». Київ, 2010. Ч. 5. С. 65–69. URL: http://intkonf.org/ruda-oz-rol-og-aleshi-u-stanovlenni-ta-diyalnosti-ukrayinskoyi-akademiyi-nauk-19191922-rr/
- Руда О. З. Олександр Гаврилович Алешо (1890–1922) — вчений та організатор української науки / За наук. ред. члена-кореспондента НААН В. А. Вергунова. Київ, 2011. 164 с.
- Черновол И. В. История одной командировки: к вопросу о перевозе научного наследия Ф. Вовка в Украину // Археологія і давня історія України. Київ : ІА НАН України, 2012. Вип. 9. С. 331–336. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/89405/57-Chernovol.pdf?sequence=1
- Вергунов В. А. О. Г. Алешо (1890–1922) — вчений антрополог, етнолог, археолог // Наука и образование без границ. 2013. URL: http://www.rusnauka.com/35_NOBG_2013/Istoria/3_152876.doc.htm
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Конта Р. М. Алешо, Олександр Гаврилович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алешо, Олександр Гаврилович (дата звернення: 4.05.2024).
Оприлюднено: 10.10.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
