Алича
Алича́, слива розлога, слива вишнеплода, ткемалі (Prunus cerasifera) — вид рослин роду слив родини розових; плодове дерево; одна з вихідних форм сливи домашньої.
Одно- або багатостовбурні гіллясті дерева від 1,5 до 10 м заввишки з тонкими пагонами бурого відтінку. Листки невеликі, широкоовальні, яйцеподібні, іноді ланцетоподібні, загострені у верхівці. Коренева система добре розвинена, дерево утворює кореневі паростки. Квітки діаметром 20–40 мм білого або ніжно-рожевого забарвлення, розпускаються водночас із листям або ж раніше. Плід — соковита кістянка кулясто-видовженої форми, зазвичай блідо-жовта, але може бути жовтого, червоного, часом фіолетового кольору.
Маса плодів у диких форм — до 6 г, у культурних сортів — сягає 50 г.
Термін життя аличі — 50 років і більше.
У дикому стані росте на Півдні України, Кавказі й Закавказзі, в Молдові, Середній Азії, на Балканах, Тянь-Шані, в Середній та Малій Азії, Ірані, на Північному Кавказі. Дуже поширена культурна рослина.
Аличу в садівництві використовують або самостійно (культурні сорти), або як підщепу для різних сортів слив, персика, абрикоса.
Плоди аличі містять мало цукру, але багато органічних кислот (яблучну, лимонну та ін.), вітамінів (С, РР, А, Е), пектину. Використовують у народній медицині як протизапальний, вітамінний, проносний засіб та в кулінарії: плоди вживають в їжу у свіжому вигляді, з них готують консерви, варення, соки, джеми, компоти, плоди додають у м’ясні та овочеві страви. Зокрема, з аличі готують грузинський соус «ткемалі». Плоди аличі також застосовують у косметичній промисловості.
Створено багато сортів аличі, серед яких є міжвидові гібриди (наприклад, зі сливою китайською Prunus salicina). Деякі сорти аличі з червоними та фіолетовими листками висаджують як декоративні рослини.
Література
- Нечитайло В. А., Кучерява Л. Ф. Ботаніка. Вищі рослини. Київ : Фітосоціоцентр, 2001. 432с.
- Горина В. М. та ін. Помологические и биохимические особенности плодов алычи (Prunus cerasifera Ehrh.) сортов, относящихся к различным подвидам рода Prunus L // Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. 2010. № 1. С. 65–70.
- Шоферистов Е. П. Алыча (Prunus cerasifera Ehrh.) и ее гибриды с мужской стерильностью // Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. 2011. № 2. С. 26–29.
- Горина В. М. Виноградов Б. А., РихтерА. А. Особенности аромата цветков абрикоса (Armeniaca vulgaris Lam.) и алычи (Prunus cerasifera Ehrh.) // Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. 2013. № 1. С. 38–42.
- Якубенко Б. Є. та ін. Ботаніка. Київ : Ліра-К, 2018. 435 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Алича // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алича (дата звернення: 6.05.2024).
Оприлюднено: 10.10.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
