Алкани
Алка́ни — ациклічні розгалужені або нерозгалужене насичені вуглеводні, в яких атоми Карбону сполучаються між собою лише простими (ординарними) зв’язками.
Зміст
Характеристика
Утворюють гомологічний ряд із загасальною формулою CnH2n + 2. Атоми Карбону в алканах перебувають у стані sp3-гібридизації та утворюють s-зв’язки, кут між якими становить приблизно 109,5°. Типова довжина простого карбон-карбонового зв’язку 0,154 нм. Алкани з нерозгалуженим карбоновим ланцюгом називають алканами нормальної будови. Для алканів можлива структурна (від С4 ) та просторова (від С7 ) ізомерія.
Фізичні властивості
За звичайних умов це безбарвні гази без запаху (від CН4 до C4Н10, неопентан C(CH3)4 ) або рідини (від C5Н12 до C15Н32), від C16Н34 — тверді речовини. Алкани неполярні, значно легші за воду й майже не розчиняються в ній, натомість розчиняються в більшості неполярних органічних розчинників. Алкани містяться в нафті та газі природному (до 98 % метану); тверді та рідкі алкани — складники восків (бджіл, озокериту).
Добування
У промисловості алкани добувають переробкою нафти, природ. газу, газів нафтових попутних, вугілля та сланців горючих, оксо-синтезом з карбон(ІІ) оксиду та водню за участі каталізатора. Парафін (суміш твердих вуглеводнів переважно норм. будови) також добувають з нафти. Лабораторні методи добування алканів:
- реакції сполучення або відновлення галогеноалканів;
- декарбоксилювання кислот карбонових;
- відновлення карбонільних сполук, алкенів.
Хімічні властивості
За звичайних алкани умов хімічно інертні, проте вступають у реакції окиснення, радикального заміщення (галогенування, нітрування, сульфохлорування, сульфоокиснення), приєднання до алкенів. Алкани піддають крекінгу (розщепленню) та піролізу (термічному розкладанню) з утворенням алканів та алкенів з коротшими карбоновими ланцюгами, а також дегідруванню, дегідроциклізації та ізомеризації.
Застосування
Застосовують як сировину для хімічної промисловості, побутове, моторне, ракетне паливо, розчинники.
Література
- Химическая энциклопедия : в 5 т. / Гл. ред. И. Л. Кну нянц. Москва, 1992;
- Ластухін Ю. О., Воронов С. А. Органічна хімія. 4-те вид. Львів, 2009.
- Геваза Ю. І., Гетьманчук Ю. П. Основи органічної хімії. Київ, 2013.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гордієнко О. В., Любчук Т. В. Алкани // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алкани (дата звернення: 7.05.2024).
Оприлюднено: 08.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
