Алле, Альфонс
Алле́, Альфо́нс (фр. Allais, Alphons; 20.10.1854, м. Онфлер, тепер регіон Нижня Нормандія, Франція — 28.05.1905, м. Париж, Франція) — письменник-гуморист. Писав французькою мовою.
Навчався у Школі фармацевтів (Париж). Працював стажистом в аптеці свого батька, цікавився фотографією, публікував хроніку в різних паризьких журналах.
Першим літературним твором Алле́ був епістолярний фейлетон, адресований його сестрі, «Маленький штемпель» («Le Petit marquoir»,1876).
Брав участь у різних пародійно-сатиричних «літературних рухах» — «Товаристві дурисвітів», «Товаристві гідропатів», «Школі брехунів», публікувався у їхніх друкованих органах.
У 1883–1884 брав участь у Салоні непослідовних, який був шаржем на естетичні школи того часу.
Автор перших монохромних картин «Перше причастя хворих на хлороз дівчат під час снігопаду» (1883; біле полотно), «Збирання урожаю помідорів апоплектичними кардиналами на узбережжі Червоного моря» (1884; червоне полотно), які випередили «Чорний квадрат» К. Малевича.
З 1885 — головний редактор журналу «Чорний кіт», один із керівників трупи однойменного кабаре, з 1899 — головний редактор журналу «Сміх».
Автор гуморесок, монологів, збірок гумористичних оповідань:
- «До упаду» («À se tordre»,1891);
- «Хай живе життя!» («Vive la vie ! »,1882);
- «Командна парасолька» («Le Parapluie de l’escouade»);
- «Без жовчі!» («Pas de bile ! », обидві — 1893);
- «Троянда і зелене яблуко» («Rose et Vert Pomme»,1894);
- «Два плюс два буде п’ять» («Deux et deux font cinq», 1895);
- «Ми не воли» («On n’est pas des bœufs», 1896);
- «Ніс за вітром» («Le Bec en l’air»,1897);
- «Любощі, втіхи та орга́ни» (« Amours, délices et orgues», 1898);
- «З причини завершення оренди» («Pour cause de fin de bail»,1899);
- «Не хвилюймося» («Ne nous frappons pas»,1900) та ін.
Алле́ висміює різноманітні життєві явища тогочасного французького суспільства, а також інституції — медичні, релігійні, військові, політичні. Його гумор відзначається гостротою, дотепністю, ексцентричністю. Алле́ вдається до каламбуру, гри слів тощо.
Писав також вірші-олорими, тобто цілковито суголосні; п’єси, що ґрунтуються на абсурді й містифікації [«Справа Блеро» («L’Affaire Blaireau»,1899), «Капітан Кап» («Le Captain Cap», 1902), «Пан Цнотливість» («Monsieur la Pudeur», 1903]. Алле́ належить низка афоризмів, зокрема вислів «економічний патріотизм», 2005 року повернутий в обіг тодішнім прем’єр-міністром Франції Д. де Вілльпеном.
Був автором першої мінімалістської музичної композиції «Поховальний марш, складений для похорону Великої глухої людини» (то був чистий нотний аркуш, оскільки велике горе німе). Займався науковими дослідженнями в галузі фотографії, синтезу каучуку.
Алле́ було поховано на паризькому кладовищі Сент-Уен. 1944 після бомбардування Королівськими повітряними силами Великобританії могилу було знищено. 2005 його умовно перепоховано на паризькому кладовищі Монмартр.
1954 в м. Онфлері було утворено Академію Алле́, яка щороку присуджує літературні премії його імені. За творами Алле́ знімалися кінофільми, зокрема фільм «Не впійманий — не злодій» (1958, режисер І. Робер) приніс перший великий успіх актору Л. де Фюнесу.
Українською мовою окремі гуморески Алле́ переклав Ю. Лавров.
Твори
- Allais A. Œuvres anthumes. — Paris: La table ronde, 1967.— 478 р.;
- La parapluie de l’escouade. — Paris: Arléa, 1992. — 158 p.;
- Український переклад — Маленька Мадлен. — Казка. — Мій дебют у пресі. — Винагороджена доброта: Гуморески // Всесвіт, 1986, № 9.
Література
- Preiss A. Allais Alphonse. // Beaumarchais J.-P., Couty D., Rey A. Dictionnaire des écrivains de langue française, v. 1. Paris: Larousse, 2001. — р. 17–18;
- Ханон Ю. Альфонс, которого не было. — СПб.: Центр средней музики — Лики России, 2013. — 544 с.
