Алозими

Алози́ми (від грец. ἄλλος — інший і грец. ζύμη — закваска) — алельні варіанти ензимів (ферментів), поліпептидні ланцюги яких відрізняються амінокислотним складом, однак за своєю функціональністю є рівнозначними.

Характеристика

На відміну від ізоферментів, що кодуються різними локусами, алозими належать до одного локусу. Наявність алозимів, а також алельних варіантів серед структурних білків м’язів і транспортних білків крові формують біохімічний поліморфізм — присутність у популяціях особин із мінливими локусами, що кодують різні алельні варіанти поліпептидних ланцюгів. Ферментний локус, який має два або більше алелів в одній популяції, називають поліморфним. Серед багатоклітинних еукаріотів поліморфним є кожен п’ятий локус. Рівень генетичного поліморфізму в популяціях різних систематичних груп є неоднаковим. Найвищою є алозимна гетерозиготність популяцій рослин і безхребетних, здатних утворювати численні популяції; серед хребетних найбільш мінливими є амфібії (земноводні), а консервативними — ссавці й, особливо, птахи. Алозимну мінливість виявляють за допомогою електрофоретичного розділення надосадової рідини тканинних гомогенатів у крохмальному чи поліакриламідному гелях. Це дає змогу виявити від 30 до 50 % випадків амінокислотних заміщень, переважно ті, що визначають заряд чи конформацію молекули.

Історія

Явище алозимної мінливості відкрито у 1960-х під час дослідження популяцій людини (Г. Гаррис, Велика Британія) та дрозофіли чорночеревої (Р. Левонтін і Дж. Габбі, США). Це стало знаковою подією популяційної та еволюційної генетики, уможливило безпосередньо визначати генетичну структуру популяції та її динаміку.

Практичне значення

Щодо алозимів часто використовують термін біохімічний генний маркер, адже за їхньою допомогою можна визначити характер генетичних процесів, шо відбуваються в популяціях, ступінь їхнього генетичного різноманіття, диференціацію популяцій і таксонів дородинного рівня, виявити природну гібридизацію та встановити структуру гібридів.

Література

1. Генетика изоферментов / Под ред. Д. К. Беляева. Москва : Наука, 1977. 275 с.
2. Созинов А. А. Полиморфизм белков и его значение в генетике и селекции. Москва : Наука, 1985. 270 с.
3. Алтухов Ю. П. Генетические процессы в популяциях. Москва : Академкнига, 2003. 431 с.
4. Mezhzherin S.V., Kostyuk V.S., Garbar A.V., Zhalay E.I. The thick-clowes crayfish, Astacus pachypus (Crustacea, Decapoda, Astacidae), in Ukraine; caryotype, allozymes and morphological parameters // Vestnik zoologii. 2015. Vol. 49. № 1. P. 41–48.

Межжерин С. В., Гарбар А. В., Власенко Р. П., Онищук И. П., Коцюба И. Ю., Жалай Е. И. Эволюционный парадокс партеногенетических дождевых червей. Киев : Наукова Думка, 2018. 232 с.

Автор ВУЕ

• С. В. Межжерін

Покликання на цю статтю: Межжерін С. В. Алозими // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алозими (дата звернення: 6.05.2024).