Алонім
Ало́нім (від грец. αλλος — інший і ονυμα — ім’я, назва) — різновид власної назви того ж об’єкта. Терміном «алонім» об’єднуються варіанти власних назв, тобто фонетичні, морфологічні, словотвірні видозміни імені зі збереженням його кореневої єдності (напр.: Ти́хін — Ти́хон, Черемо́ш — Чере́мша, Лев — Левко́), а також ономастичні синоніми або паралельні імена, тобто різнокореневі назви об’єкта (напр.: Шевченко — Тарас — Тарас Григорович; Катеринослав — Дніпропетровськ — Січеслав; Волосожа́р — Стожа́ри — Кво́чка — Баби́ — Плея́ди).
Алоніми завжди так чи інакше розмежовані (хронологічно, територіально, функціонально, експресивно тощо). Кожна власна назва реалізується в актах мовлення як сукупність алонімів.
У літературознавстві й мистецтвознавстві терміном «алонім» позначають ім’я іншої реальної особи, використовуване автором як псевдонім із метою подолання цензурних обмежень або як засіб містифікації.
Література
Бабенко К. С. Алонімія як феномен авторства: теоретичні аспекти дослідження // Мистецтвознавчі записки. 2016. Вип. 29. С. 16–26.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Карпенко Ю. О. Алонім // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алонім (дата звернення: 6.05.2024).
