Алофон
Алофо́н (від грец. άλλος — інший і φωνή — голос, крик) — позиційно зумовлений звук мовленнєвого потоку, в якому реалізується фонема; конкретний вияв фонеми через звук.
Дослідження
У загальному розділі фонетики дослідженню алофонів присвячено праці Т. Бровченко, Н. Тоцької, М. Жовтобрюха, М. Москаленка, І. Зелінського, П. Житецького, Г. Півторака та ін. На базі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка було створено лабораторію експериментальної фонетики (1944), яка досліджує особливості творення звуків різних мов, а також проводить контрастивне зіставлення фонетичних систем мов; здійснює дослідження нормативних аспектів українського мовлення.
Класифікація
Для однієї фонеми існує кілька алофонів, що відрізняються один від одного, оскільки утворені за різних фонетичних умов. Сукупність усіх алофонів однієї фонеми називають дистрибуцією фонеми. Два різних алофони однієї фонеми не можуть існувати в одній позиції одночасно.
Серед алофонів розрізняють варіанти й варіації фонем: варіант — це звучання сигніфікативно слабких позицій, які, зазвичай, невластиві цій фонемі (наприклад, фонема к у слові анекдот [анеґ׀дот]), а варіація — це індивідуальна, територіальна і позиційна видозміна фонеми, яка не впливає на зміст, і зберігає усі диференційні ознаки своєї фонеми (наприклад, тембр, індивідуальні особливості вимови, діалектні особливості творення окремих звуків).
Причини появи алофонів:
- накладання особливостей артикуляції сусідніх звуків (наприклад, назалізація, лабіалізація);
- позиція звуку в слові відповідно до наголосу: чим далі від наголошеного, тим менша виразність;
- фонетична позиція в абсолютному початку чи кінці слова.
Ці причини зумовлюють основну класифікацію алофонів на комбінаторні (реалізація фонем через призму фонетичного оточення) та позиційні алофони (реалізація фонем, що пов’язана з фонетичною позицією).
За іншими диференційними ознаками виділяють:
- обов’язкові;
- факультативні;
- індивідуальні алофони.
Обов’язковий алофон — реалізація фонеми відповідно до мовних норм. Факультативний алофон — вияв фонеми крізь призму мовної традицї самого мовця чи окремого колективу. Виникають за наявності різних стилів вимови, впливу діалектного середовища тощо. Наприклад, алофон [еи] в кінці слова [алеи], якого зазвичай не помічають. Відхиленням від норми цей тип алофонів не вважають.
Індивідуальний алофон — реалізація фонеми через особисте артикуляційне відхилення у творенні звуків мовцем.
Існує також поняття основного алофону, властивості якого мінімально залежать від фонетичної позиції чи оточення. Для голосних — це ізольована вимова; для твердих приголосних — вимова перед наголошеним [а]; для м’яких приголосних — вимова перед наголошеним [і].
Через брак експериментальних фонетичних даних та окремих досліджень теоретичних засад особливості алофонів українських фонем досліджено недостатньо.
Література
- Тоцька Н. І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. Київ : Вища школа, 1981. 183 с.
- Ли У. Методы автоматического распознавания речи : в 2 х кн. / Пер. с англ. Москва : Мир, 1983. Кн. 1. 328 с.
- Карпенко Ю. О. Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови. Одеса : Чорномор’я, 1996. 143 с.
- Прокопова Л. І. Алофон. Українська мова. 2 ге вид., випр. і допов. Київ : Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.
- Crystal D. A Dictionary of Linguistics and Phonetics. 6th ed. Oxford : Blackwell, 2008. 560 p.
- Вакуленко М. О. Українська термінологія: комплексний лінгвістичний аналіз. Івано-Франківськ : Фоліант, 2015. 361 с.
- Bernd P.-M., Steriopolo E., Żygis M. Ukrainian // Journal of the International Phonetic Association. 2017. Vol. 47. Is. 3. P. 349–357.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вакуленко М. О. Алофон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алофон (дата звернення: 7.05.2024).
Оприлюднено: 18.10.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
