Алтаю Монгольського петрогліфи

Алта́ю Монго́льського петро́гліфи (монг. Монгол Алтайн нурууны хадны зургийн цогцолбор) — комплекс наскельних малюнків 11–1 тис. до н. е. (аймаки Баян-Улгій, Говь-Алтай і Ховд, Монголія), об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО (з 2011).

Історична довідка

Петрогліфи на р. Чулут (Чулуут) археологи виявили в 1963. Письменник і дослідник В. Щербаков (Росія) писав, що зображення на скелях Монголії нагадують руни стародавньої Ісландії. Повідомлялося також про поховання давніх людей із європеоїдними рисами обличчя зростом понад 2 м, однак ці дані не підтвердилися. Знахідки спонукали вчених протягом певного часу вважати, що життя на Землі зародилося на території сучасної Монголії, згодом така думка була спростована.

У 1995–2001 було досліджено печери Цагаан-Агуй і Чіген-Агуй, а також район Алтайського Гобі, де знайдено стоянки давніх людей. У 1994–2005 експедиція вивчила петрогліфи Монгольського Алтаю та виявила цілу низку пам’яток, зокрема Цагаан Салаа та Бага Ойгор, а у 2005 — могилу гунської знаті, де знайдено срібні пряжки із зображенням однорогого козла й античними сюжетами. Досліджено також печери Хойд-Ценхер із живописом епохи палеоліту та печеру Бічігт Хад, яка вважається найдавнішим місцем проживання людини на території Монголії (700 тис. рр. тому), там збереглися малюнки епохи бронзи.

Характеристика

На початок 21 ст. відомо 22 зображення колісниць у горах Монгольського й Гобійського Алтаю (південь і південний захід Монголії) та 20 — на узбережжі середньої течії р. Чулут (північ країни). Комплекс петрогліфів на р. Чулут розташований на висоті бл. 2 тис. м над рівнем моря й простягається на понад 40 км. Усього в долині р. Чулут в різний час малюнками було помережено понад 25 км² скель. Більшість петрогліфів датується епохою неоліту, найдавніші знахідки — 11–6 тис. до н. е., вік основної маси пам’яток — 5–3 тис. до н. е.

Найчастіше трапляються зображення колісниць, коліс, малюнки, що нагадують 2-колісні візки; мисливці з луками та стрілами; олені, запряжені в колісниці, коні, дракони, риби, змії. Найближчі аналоги монгольських петрогліфів виявлено в російській частині Алтаю (Чуйська улоговина).

Значення

Наскельні зображення Монгольського Алтаю є цінним джерелом інформації, необхідної для розуміння способу життя доісторичних спільнот північної частини Азії. Петрогліфи, як і поховальні комплекси, засвідчують розвиток культури в Монголії протягом 12 тис. рр., а також відображають перехід місцевого населення від примітивних форм господарювання до скотарства, що стало головним видом господарської діяльності в регіоні.

Література

1. Окладников А. П. Петроглифы Чулутын-Гола (Монголия). Новосибирск : Наука, 1981. 183 с.
2. Новгородова Э. А. Древняя Монголия (Некоторые проблемы хронологии в этнокультурной истории). Москва : Наука, 1989. 399 с.
3. Ким Ч. Б. и др. Монголы Амгакхва. (Петроглифы Монголии). Сеул : Ель хва дан, 1998. 144 с.
4. Безертинов Р. Н. Китай и кочевой мир: 1500 лет до н. э. по 220 год н. э. Казань : Слово, 2011. 205 с.
5. Утко Е. В., Шумихина О. В. Сокровища человечества. 981 памятник Всемирного наследия ЮНЕСКО. Москва : Эскмо, 2013. 536 с.

Автор ВУЕ

• І. В. Шліхта

Покликання на цю статтю: Шліхта І. В. Алтаю Монгольського петрогліфи // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алтаю Монгольського петрогліфи (дата звернення: 6.05.2024).