Альбертінум
Альберті́нум (нім. Albertinum) — художній музей м. Дрездена (Німеччина). Включає дві колекції, що належать до Державних художніх зібрань м. Дрездена: Зібрання скульптури (нім. Skulpturensammlung) та Галерею нових майстрів (нім. Galerie Neue Meister).
|
Альбертінум Albertinum | |
|---|---|
| Тип | музей художній |
| Рік створення | 1884 |
| Мета діяльності | популяризація мистецтва |
| Профіль діяльності | Експонування мистецтва |
| Розташування | Дрезден, Німеччина |
Зміст
Історична довідка
Приміщення музею є колишнім королівським цейгаузом, побудованим 1559–1563 у стилі неоренесансу за проектом К. Фойгта фон Вірандта. Перебудоване 1884–1887 архітектором К. А. Канцлером відповідно до нового призначення — розміщення у ньому зібрання скульптури саксонських курфюрстів. Під час реконструкції було збережено ренесансну стилістику екстер'єру.
Назву «Альбертінум» музей отримав на честь короля Саксонії Альберта (правив 1873–1902), мецената й замовника реконструкції. У підвалах Альбертінума перед початком Другої світової війни планувалось розмістити картини Дрезденської галереї та гравюрний кабінет, однак пропозиція була відхилена через неналежні умови приміщення.
Попри те, що сама будівля Альбертінума була частково зруйнована бомбардуванням 13.02.1945, колекція, за винятком великих гіпсових скульптур, залишених в Альбертінумі через неможливість їх транспортування, не постраждала, оскільки її завчасно було перевезено до інших місць.
Разом із картинами та іншими скарбами Дрезденської галереї зібрання скульптури 1945 практично повністю було вивезено до Радянського Союзу; згодом повернуто (до 1958). У перші повоєнні десятиріччя будівля Альбертінума стала місцем зберігання скарбів дрезденських музеїв. В Альбертінумі 08.05.1959 було відкрито виставку «Збережено для людства», де показано скарби мистецтва, повернуті з Радянського Союзу.
У 2006 Альбертінум було закрито на реставраційні роботи (пошкодження, внаслідок повені 2002). Для проведення реконструкції було оголошено конкурс, в якому взяло участь 90 архітекторів. Переможцем став берлінський архітектор Ф. Штаб із проектом «Ковчег для мистецтва». Відкриття оновленого Альбертінума після реконструкції відбулося 19.07.2010. Площа музею збільшилась у чотири рази за рахунок двох надбудованих поверхів для фондосховища та реставраційних майстерень, а також завдяки перекриттю внутрішнього двору (він перетворився на атріум).
Характеристика
В Альбертінумі експонується мистецтво лише Нової та Новітньої доби. Тому Колекція класичної скульптури в Альбертінумі сконцентрована в двох публічних фондосховищах музею (одне з яких повністю відведене під античність).
Витоки колекції Альбертінума сягають 1560 — року заснування кунсткамери, з якої розпочалося зібрання творів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва курфюрстів Саксонії. Першими скульптурними творами в колекції стали дрібні витвори з бронзи флорентійських майстрів (зафіксовані інвентарною книгою 1587).
Створення власне гліптотеки розпочалося з придбання у 1723–1726 саксонським курфюрстом Августом ІІ у короля Прусії Фрідріха Вільгельма І кількох десятків античних скульптур, що склали т. з. бранденбурзьке зібрання. 1728 було придбано кілька античних статуй в італійського князя Кіджи (зокрема, дві римські копії оригіналів Поліклета й одна — Праксителя) та у кардинала Альбані («Зевс» школи Фідія та ін.). У 1736 у спадкоємців принца Євгенія Савойського курфюрстом Августом ІІІ (сином Августа ІІ Сильного) було куплено жіночі статуї з давньоримського міста Геркуланума (див. Помпеї, Геркуланум і Торре-Аннунціата) — т. з. «Велику геркуланянку», мармурову римську копію з оригіналу Праксителя (бл. 330–310 до н. е.) і «Малу геркуланянку», мармурову римську копію з оригіналу (початок
3 ст. до н. е).
1782 придбанням гіпсових зліпків з творів давньогрецького й римського мистецтва (зібрання художника А. Р. Менгса) покладено початок колекції, яка стала однією з найбільших подібних колекцій.
У середині 19 ст. зібрання поповнилося середньовічною німецькою, італійською й фламандською дерев’яною та кам’яною скульптурою, французькою дрібною бронзовою пластикою 18 ст. і творами єгипетсько-сирійського мистецтва.
Директором скульптурного зібрання з 1882 був археолог Г. Трей (1843–1921). Наприкінці 19 — на початку 20 ст. поповнення Альбертінума продовжувалося. Так, 1902 придбано скульптуру «Менада» Скопаса — зменшену римську мармурову копію з античного оригіналу (бл. 350 до н. е.). До Альбертінума надійшли також скульптури Е. Ж. Далу, А. А. О. Дюбуа, О. Родена (усі — Франція), К. Меньє (Бельгія) та ін. Згодом додалися роботи скульпторів Е. Барлаха, В. Лембрука, Г. Маркса, Г. Кольбе (усі — Німеччина).
«Законом про угоду між республікою Саксонією й колишнім королівським двором» від 21.07.1924 королівські колекції було частково націоналізовано. Разом із тим, згідно із законом про компенсацію, колишньому останньому королю Саксонії Фрідріху Августу було присуджено художні твори значної матеріальної цінності, зокрема, із зібрання скульптури — 25 скульптур, серед яких більшість становили античні мармурові скульптури та бюсти. Остаточна націоналізація художніх колекцій Дрездена відбулася вже після Другої світової війни (постанова уряду Землі Саксонія від 11.01.1951).
Значна кількість скульптур Альбертінума було вилучена нацистами у рамках кампанії «Дегенеративне мистецтво» (1937) й вивезена до імперської палати образотворчого мистецтва в м. Берліні. Так, 7 грудня 1937 президент імперської палати підтвердив отримання 24 скульптур дрезденського зібрання. Знищення було легітимізовано заднім числом: 31.05.1939 прийнято «Закон про виїмку мистецтва, що вироджується».
Усього ж у рамках акції в м. Берліні спалено 1004 картини і 3825 малюнків, акварелей і гравюр, зокрема з м. Дрездена. Решту вилучених творів мистецтва (близько 13 тис.) продано на аукціонах.
Попри втрати, у колекції Альбертінума чимало перлин античного мистецтва: «Голова Афіни», мармурова римська копія з бронзового оригіналу Мірона «Афіна і Марсій» (460–445 до н. е.); «Голова Діадумена», мармурова римська копія з оригіналу Поліклета (бл. 420 до н. е.); «Голова юнака з Перинфу», мармурова римська копія оригіналу скульптора Піфагора Регійського (середина 5 ст. до н. е.), іонійського майстра, жодного твору якого не збереглося, через що ця копія особливо цінна; «Дрезденський хлопчик», мармурова римська копія з бронзового оригіналу роботи Поліклета (430 до н.е.) та ін.
Колекція античної скульптури розміщується у відкритому фондосховищі Альбертінума.
Ренесанс представлений скульптурою Дж. Джамболоньї «Німфа і Сатир» (1575–1580) та ін.
Концепція оновленого Альбертінума — це співіснування класичного й сучасного мистецтва. Цю ідею візуалізують дві скульптури: «Хронос» (17 ст.) Б. Пермозера й «Єгиптянин» (2009) У. Рукріма.
Постійна експозиція скульптури розпочинається з робіт О. Родена: «Медитації» та авторської копії «Мислителя» (Альбертінум — перший німецький музей, який придбав роботи О. Родена). Далі йдуть «Танцівниця» Е. Дега, «Нова Саломея» М. Клінгера, «Вантажник» К. Меньє, «Уклінна» В. Лембрука, «Сфінкс» Н. Тадеуша та ін.
У деяких залах експозиція побудована за принципом мікшування (поряд представлена класична й сучасна скульптура).
У Галереї нових майстрів експозиція побудована за хронологічним принципом. Вона починається з романтизму — картин засновника цього стилю в образотворчому мистецтві К. Д. Фрідріха («Хрест у горах», «Двоє, що дивляться на луну», «Дольмен під снігом»), а також Л. Ріхтера, К. Г. Каруса. Далі — імпресіонізм, представлений роботами французьких (К. Моне, Е. Дега, П. Гогена) і німецьких (М. Лібермана, М. Слефогта) майстрів. Експресіонізм репрезентують твори Е.Л. Кірхнера, О. Дікса, П. Клеє, О. Кокошки, дрезденській сецесіон — картини К. Лозе і Б. Кречмара.
В оновленому Альбертінумі дві зали виділено під експозицію робіт Г. Ріхтера на знак подяки за зібрані за його ініциативи 3,4 млн. євро на реконструкцію музею після повені. За схожі заслуги одна зала виділена під експозицію робіт Г. Базеліца.
Значення
Разом у Галереї зберігається близько 300 картин. Архітектура й концепція презентації мистецтва Альбертінума взорували іншим музеям, зокрема Музею витончених мистецтв імені Олександра ІІІ у Москві (тепер Державний музей образотворчого мистецтва ім. О. С. Пушкіна).
Додатково
У 1955 перед початком повернення зібрання скульптури з СРСР до Німецької Демократичної Республіки шедеври пластики та живопису експонувались на виставці у Державному музеї образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна у Москві. Зокрема, для огляду було виставлено «Менаду» Скопаса, обох «Геркуланянок», «Дрезденського хлопчика» та ін.
Процес повернення витворів мистецтва тривав до 1958 включно. Першими у 1955 було відправлено 45 вагонів із картинами Дрезденської галереї. Колекцію скульптури разом із колекціями графіки, фарфору, монет, зброї та ін. було відправлено 1958. Для вивезення цих скарбів знадобилося понад 300 вагонів, які відправлялися потягами з міст Москви, Ленінграда та Києва.
Саме до Альбертінума було перевезено 478 картин Дрезденської галереї, які реставрувались і зберігались у Київському музеї західного і східного мистецтва (тепер Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків), у той час як твори мистецтва, що перебували у Москві, було спочатку відправлено до м. Берліна й лише звідти вони повернулися до Дрездена.
Література
- Зейдевитц Р., Зейдевитц М. Дрезденская галерея. Москва : Искусство, 1965. 334 с.
- Винкельман И. История искусства древности. Малые сочинения / Пер. с нем. И. Бабанова. Москва : Алетейя, 2000. 800 с.
- Блаватский В. Греческая скульптура. Москва : Б.С.Г.-Пресс, 2008. 287 с.
- Das neue Albertinum: Kunst von der Romantik bis zur Gegenwart. München : Deutscher Kunstverlag, 2010. 240 s.
- Мельник Д. Дрезден. Сокровищница Саксонии. Москва : Вече, 2014. 207 с.
- Wagner H. Albertinum. Art from Romanticism to the Present — Museumsführer Albertinum Dresden. Köln : Walther König, 2018. 420 s.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гончарова О. М. Альбертінум // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альбертінум (дата звернення: 9.05.2024).
Оприлюднено: 03.10.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
