Альбрехт, Людвіг Карлович
А́льбрехт, Лю́двіг Ка́рлович (рос. Альбрехт Людвиг Карлович; ім’я при хрещенні — Людовик Христіан Фрідерік; 27.05.1844, м. Санкт-Петербург, тепер РФ — після 1898, м. Москва, тепер РФ) — віолончеліст, композитор, педагог і музично-громадський діяч.
|
Альбрехт, Людвіг Карлович (Альбрехт Людвиг) | |
|---|---|
| Народження | 27.05.1844 |
| Місце народження | Санкт-Петербург, Росія |
| Смерть | 1898 |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Alma mater | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова, Санкт-Петербург |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво, громадська діяльність |
Зміст
Життєпис
Належав до родини музикантів нім. походження. Загальну освіту отримав у Гатчинському Імператорському Миколаївському сирітському інституті, де його батько викладав музику. 1865 закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію (клас віолончелі К. Давидова). 1867 прийняв російське підданство. Перший віолончеліст оркестру Італійської опери в м. Санкт-Петербурзі (1867–1875). Водночас викладав у Санкт-Петербурзькій консерваторії (1872–1875). Упродовж 1875–1877 — директор та викладач Київського музичного училища (тепер Київський інститут музики імені Р. Глієра). Заклав в училищі основи професійної віолончельної освіти й виконавства: відкрив нові класи інструментів симфонічного оркестру (чим започаткував відділення оркестрових інструментів), класи квартетної та оркестрової гри; запровадив відкриті (публічні) виступи учнівського симфонічного оркестру. Викладав гру на віолончелі, очолював хор та оркестр училища, керував недільним оркестровим класом для аматорів. За його ініціативи до училища були запрошені В. Пухальський, І. Альтані, О. Шевчик, Г. Ходоровський, А. Барцал, А. Казбирюк, А. Ваккер, А. Нігоф, Ф. Лінднер.
Діяльність Л.К. Альбрехта в Україні
Був директором музичної частини Київського відділення Імператорського російського музичного товариства (ІРМТ). Започатковані Альбрехтом квартетні зібрання ІРМТ, виступи як соліста-віолончеліста та як диригента симфонічного оркестру сприяли активізації концертного життя м. Києва. Під його орудою вперше в м. Києві були виконані Симфонія № 2 Л. ван Бетховена , «Вальс-фантазія», «Ніч у Мадриді», «Увертюра з музики до трагедії “Князь Холмський”» М. Глінки, «Танець запорожців» та «Українська народна пісня» О. Сєрова, «Татарська пісня» Ц. Кюї, «Народні танці» Е. Направника (2-а ч. — «Малоросійський козачок» — виконувалася в концерті окремим номером). 1877 переїхав до м. Москви, де працював режисером при місцевому відділенні ІРМТ, викладав спів у Імператорському Миколаївському сирітському інституті (1878−1883) і теоретичні дисципліни в Московській консерваторії (з 1879 — викладач, 1885−1890 — ст. викладач), перебував на посаді соліста-віолончеліста балетного оркестру Великого театру (1881–1893).
З 1893 викладав гру на віолончелі в Саратовському музичному училищі, брав участь у діяльності місцевого відділення ІРМТ. 1898 повернувся до м. Москви, де невдовзі помер.
Концертна діяльність
Виступав як соліст-віолончеліст і в складі ансамблів, зокрема квартетів Петербурзького, Київського, Саратовського відділень ІРМТ. У сольному репертуарі — твори Л. ван Бетховена, П. Локателлі, А. Ф. Серве, В. Ліднера, У. Авранека, А. Рубінштейна, К. Давидова; власні п’єси для віолончелі («Елегія», «Романс», «Epicedіon. Пам’яті незабутнього вчителя і друга К. Ю. Давидова»). Автор-укладач першого створеного й виданого в Росії російськомовного навчального посібника для віолончелі «Школа для віолончелі» (1875, перевид. 1899), куди включив і власні етюди. Був співзасновником Петербурзького товариства квартетної музики (1872), Російського хорового товариства (Москва, 1878).
Література
- Миклашевский И. Очерк деятельности Киевского отделения Императорского музыкального общества (1863–1913). Киев : Лито-тип. `С.В. Кульженко, 1913. 240 с.
- Гинзбург Л. История виолончельного искусства : в 4 кн. Москва : Музыка, 1965. 617 с.
- Зинькевич Е. Концерт и парк на крутояре. Киев музыкальный ХІХ — начала ХХ ст. Киев : Дух і літера, 2003. 316 с.
- Зільберман Ю. Київське музичне училище. Нарис діяльності. 1868−1924 роки. Київ : Клякса, 2012. 480 с.
- Селиверстова Е., Удалова Е. Людвиг Карлович Альбрехт (1844−1898) — выпускник Петербургской консерватории 1865 года // Musicus. 2012. № 2 (30). С.63–68.
- Удалова Е. П. И. Чайковский и братья Альбрехт // Немцы в Санкт-Петербурге: МАЭ РАН. 2016. Вып. 10. С. 186–196.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Сітенко Т. В. Альбрехт, Людвіг Карлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альбрехт, Людвіг Карлович (дата звернення: 4.05.2024).
Оприлюднено: 05.09.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
