Альвеоли
Альвео́ли (від лат. alveolus — жолобок, виїмка, річище) — 1) Міхурці, якими закінчуються повітроносні шляхи в легенях і де відбувається газообмін між кров’ю і вдихуваним (альвеолярним) повітрям. Розміщені на кінцях так званих альвеолярних ходів, на які поділяються найменші гілочки бронхів — бронхіоли. Одна легеня містить близько 300–350 млн альвеол, діаметр однієї альвеоли — близько 300 мкм. Сумарна площа альвеол становить 120 м² (під час видиху — 40 м²). Товщина альвеолярної стінки — майже 0,0001 мм. Зовні кожна альвеола густо обплетена сіткою тонких кровоносних капілярів діаметром 8 мкм, що менше діаметра еритроцитів (7–10 мкм). Під час повільного просування еритроцита крізь таку вузьку судину його поверхня тісно контактує з поверхнею альвеоли, де здійснюється газообмін завдяки різниці парціальних тисків газів (кисню й вуглекислого газу). Бар’єр між повітрям усередині альвеол і кров’ю в капілярах легень, через який здійснюється газообмін (так званий аерогематичний бар’єр), становить 0,5 мкм завтовшки. Внутрішній шар альвеолярної стінки сформований розташованим на базальній мембрані альвеолярним епітелієм, що утворює клітини альвеолоцити трьох типів: альвеоцити 1-го типу — дихальні, 2-го типу — секреторні, 3-го типу — хеморецептори (див. Хеморецепція); також до складу внутрішньої стінки альвеол входять макрофаги. Альвеолоцити 2-го типу продукують сурфактант — специфічну поверхнево-активну речовину, що у вигляді тонкої плівки вистилає зсередини альвеоли. Через сурфактант відбувається контакт альвеоли — повітря. Він виробляється з компонентів плазми крові, має ліпідно-білково-вуглеводну основу, 85% сурфактанту становлять фосфоліпіди, переважно фосфоліпід дипальмітоїлфосфатидилхолін, що утворюється в легенях доношеного плоду безпосередньо перед пологами. Саме нестача цього фосфоліпіду призводить до розладів дихання в недоношених дітей. Альвеолярний сурфактант виконує функцію перешкоджання злипанню стінок альвеол, також має бактерицидну й імуномодулювальну дію.
2) Коміркоподібний кінцевий відділ альвеолярної залози — те саме, що й ацинус.
3) Заглиблення в щелепних кістках, у яких містяться корені зубів.
Література
- Сапин М. Р., Брыксина З. Г. Анатомия человека. Москва, 1995. 256 с.
- Быков В. Л. Частная гистология человека (функциональная морфология клеток и тканей человека). 2-е изд. Санкт-Петербург, 1999. 520 с.
- Розенберг О. А. Легочной сурфактант и его применение при заболеваниях легких // Общая реаниматология. 2007. Т. 3. № 1. С. 66–77.
- Wiley Blackwell Student Dictionary of Human Evolution / Ed. by B. Wood, A. Henry, K. Hatala. Chichester; Hoboken, 2015. 472 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Альвеоли // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альвеоли (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
