Альтруїзм у біології
Альтруї́зм (фр. altruisme, від лат. alter — інший) — дії організму, які забезпечують репродуктивний успіх інших особин свого або навіть інших видів собі на шкоду. Іноді трактують як поведінку, що сприяє виживанню іншої особини за рахунок самопожертви альтруїста. Найчастіше у такому разі йдеться про самопожертву матері на користь дитинчат.
Зміст
Ознаки альтруїзму
Справжня альтруїстична поведінка — це сукупність дій особини або групи особин, спрямована на зниження власного репродуктивного потенціалу на користь репродуктивного потенціалу інших особин. Ключовою ознакою альтруїстичної поведінки є самопожертва, зниження власного репродуктивного потенціалу на користь успіху інших особин — членів популяції, популяції в цілому або на користь представників інших біологічних видів.
Приклади альтруїзму у тварин
Приклади альтруїстичної поведінки: кішка чи собака захищають потомство від більшого й сильного хижака або приймають і вигодовують осиротілих кошенят, цуценят, мишенят, білченят, курчат, каченят тощо; дельфіни підтримують пораненого одноплемінника та допомагають йому дихати атмосферним повітрям або підштовхують новонародженого дельфіна до поверхні води для здійснення першого вдиху; гієнові собаки вигодовують чужих дитинчат своєї зграї; крокодили, моржі, ведмеді піклуються про осиротілих дитинчат; пінгвіни охороняють чужих пташенят нарівні зі своїми в так званих яслах; дрозди та інші птахи звуковими сигналами попереджають про наближення хижака, виявляючи власне місцезнаходження. Альтруїстична поведінка поширена серед соціальних тварин, зокрема перетинчастокрилих комах. Усі робочі особини в мурашнику або бджоли у вулику проявляють альтруїстичну поведінку щодо однієї самки (цариці), забезпечуючи її життя та успішне розмноження.
Виникнення статевого розмноження — теж певною мірою результат альтруїзму (соматичні клітини «відмовляються» від репродуктивного потенціалу на користь статевих клітин (гамет), які не виконують жодних інших функцій, обслуговуються та охороняються соматичними клітинами).
Теорія родинного добору
З погляду теорії еволюції, позірну суперечність (ніби альтруїзм не сприяє виживанню особини або її потомства, а отже, неефективний для закріплення такої поведінки в еволюційному доборі) спростовує теорія родинного добору, або кін-добору, яку розробив еволюціоніст В. Д. Гамільтон (Велика Британія; 1936–2000). Кін-добір, який зберігає генетичну основу альтруїзму, — специфічний вид групового добору, спрямований на збереження ознак, що сприяють виживанню близьких родичів особини. Суть теорії кін-добору популярно сформулював біолог Дж. Холдейн (Велика Британія; 1892–1964): «готовий віддати одне своє життя, щоб врятувати двох рідних братів або вісім кузенів». Генетична суть еволюції полягає в поширенні або втраті певних алелів генів, наявних у популяції. Кін-добір сприяє збереженню алелів, властивих альтруїстичній особині не в її прямих нащадках, а в нащадках інших споріднених їй особин, що також мають ці алелі. У генофонді алель присутній у вигляді безлічі копій, в організмі — зазвичай тільки в одній копії, тому в разі самопожертви особини заради інших організмів, які мають копії того самого алеля, алель зберігається, а кількість його копій збільшується. Якщо кількість збережених при цьому копій алеля перевищує кількість пожертвуваних копій, то алелі, що формують у своїх носіїв альтруїстичну поведінку, будуть підтримані природним добором і поширяться в популяції.
Правило Гамільтона
Правило сформулював В. Гамільтон у 1963. Пояснює поширення альтруїзму в популяції: алелі, які за певних умов зменшують шанси особин на розмноження, можуть поширитися в популяції, якщо величина вкладу в розмноження інших особин більша, ніж ціна допомоги. Математичний вираз правила Гамільтона: RB > C, де R — це ступінь споріднення, B — репродуктивний виграш бенефіціара альтруїзму (кількість потомства, що продукує бенефіціар унаслідок допомоги альтруїста), C — репродуктивна вартість самопожертви альтруїста (кількість потомства, яке альтруїстична особина могла б продукувати замість акту альтруїзму). Альтруїстична поведінка особини корисна для популяції (забезпечує перевагу у виживанні порівняно з популяціями, в яких мало альтруїстів).
Література
- Hamilton W. D. The Evolution of Altruistic Behavior // The American Naturalist. 1963. Vol. 97. № 896. P. 354–356.
- Smith J. M. Group Selection and Kin Selection // Nature. 1964. № 201 (4924). P. 1145–1147.
- Марков А. В. Эволюция кооперации и альтруизма: от бактерий до человека // Проблемы эволюции. 2009. URL: http://evolbiol.ru/altruism.htm
- Докінз Р. Егоїстичний ген / Пер. з англ. Я. А. Лебеденко. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. 544 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Межжеріна Я. О. Альтруїзм у біології // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альтруїзм у біології (дата звернення: 10.05.2024).
Оприлюднено: 07.07.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
