Алігер, Маргарита Йосипівна

Аліге́р, Маргари́та Йо́сипівна (рос. Алигер, Маргарита Иосифовна; справжнє прізвище Зейлігер (рос. Зейлигер); 07.10.1915, м. Одеса, тепер Україна — 01.08.1992, с-ще Мічурінець, Московської області, Російська Федерація) — поетеса. Писала російською мовою.

Алігер, Маргарита Йосипівна
Народження	1915
Місце народження	Одеса, Україна
Смерть	1992
Місце смерті	Мічурінець, Московська область, Росія
Місце поховання	Передєлкіно, Московська область, Росія
Alma mater	Літературний інститут ім. О. М. Горького, Москва
Напрями діяльності	літературна творчість, поезія, переклад

Відзнаки
Премії	Міжнародна премія ім. П. Неруди (1989)
Лауреат Державної премії СРСР	1943

Життєпис

Народилася в сім'ї службовця. Рано втратила батька. Після закінчення семирічної школи навчалася в хіміко-технологічному технікумі, працювала на хімічному заводі.

1931 переїхала до м. Москви, працювала в бібліотеці.

1937 закінчила Літературний інститут ім. О. М. Горького. З 1938 член Спілки письменників СРСР. Із 1941 працювала кореспондентом газети Військово-Повітряних сил Червоної Армії «Сталінський сокіл» («Сталинский сокол»), 1942 перебувала з редакційним завданням у блокадному Ленінграді (тепер м. Санкт-Петербург). Після війни була на творчій роботі. 1956 входила до редколегії альманаху «Літературна Москва» («Литературная Москва»).

Трагічно загинула 1992.

Творчість

Писати вірші почала у шкільні роки. У 1930-ті відбулося становлення Алігер як поетеси. 1933 в журналі «Вогник» («Огонек») було вперше опубліковано її вірші. Від 1934 активно друкувалася у газетах та журналах.

Автор:

поетичних збірок «Рік народження» («Год рождения», 1938);
«Залізниця» («Железная дорога», 1939);
«Каміння і трави» («Камни и травы», 1940);
«Пам’яті хоробрих» («Памяти храбрых», 1942);
«Лірика» («Лирика», 1943);
«Вірші та поеми» («Стихи и поэмы», 1994);
поем «Зима цього року» («Зима этого года», 1938);
«Зоя» («Зоя», 1942);
«Твоя перемога» («Твоя победа», 1945);
драматичної поеми «Казка про правду» (1945);
публіцистичних творів, зокрема збірки літературно-критичних статей і мемуарів «Стежинка в житі. Про поезію і поетів» («Тропинка во ржи. О поэзии и поэтах», 1980).

Особливе місце у творчості належить поемі «Твоя перемога», у якій зображено долю єврейського народу. Поема зазнала суворої критики, неодноразово передруковувалась із вилученнями окремих фрагментів. У 1940–1950-х у середовищі письменників вилучений уривок поширювався в рукописному варіанті. Займалася також перекладацькою діяльністю. У її доробку — переклади творів близько 40 авторів.

Українська складова

З Україною пов’язані її вірші «Ірпінь» (1938), «Кінець дня», присвячений О. Довженку (1938), «Київ» (1938), «Одеса» (1944), «Цикли про Крим» (1948, 1951).

Переклала низку творів Лесі Українки (драму «Камінний господар» та ін.), окремі вірші І. Франка, М. Бажана, С. Голованівського, А. Малишка, Л. Первомайського.

Українською мовою твори Алігер переклав В. Бичко.

За мотивами поеми «Казка про правду» поставили виставу кілька українських театрів — Миколаївський театр юного глядача (1947–1948), Вінницький український драматичний театр (1948), Львівський театр юного глядача (1964) та ін.

Нагороди

Алігер нагороджено:

Державною премією СРСР (1943) за поему «Зоя»;

Міжнародною премією ім. П. Неруди (1989) за перекладацьку діяльність;

багатьма орденами та медалями.

Цитати

Минута отчаяния
О, горе тем, что родились в темнице,
Что мир увидели в тюремное окно!
Тюрьма — кольцо проклятой чаровницы,
Не разомкнется никогда оно!
О, горе тем глазам, привыкшим видеть сроду
Поросший плесенью сырой тюремный вал!
Весь мир им сер, как небо в непогоду,
Весь мир для них, как двор тюремный, мал.
О, горе узникам, приученным в неволе
Носить тяжелый ржавый груз оков, —
На волю вырвутся, но грубые мозоли
Напомнят каждому, кто он таков.
О, горе тем, с душой прямой и честной!
Когда еще им вера дорога,
Пускай попросят милости небесной:
«Пошли нам, боже, честного врага!»
О, горе нам! Пускай и совести и чести
Лишимся мы, зато падет навек стена,
Хотя бы под обломками, в безвестье,
Пропали мы и наши имена!
16 сентября 1896
(Леся Украинка. Избранные произведения / Составитель: С. М. Шаховской ; перев. М. Алигер. Ленинград : Советский писатель (Ленинградское отд.), 1979. С. 106–107).

Хвилина розпачу
О горе тим, що вроджені в темниці!
Що глянули на світ в тюремнеє вікно.
Тюрма – се коло злої чарівниці,
Ніколи не розіб’ється воно.
О горе тим очам, що звикли бачить зроду
Каміння сіре, вогкий мур цвілий!
Їм сірим здасться все, як небо у негоду,
І світ, немов тюремний двір малий.
О горе тим рукам, що звикли у неволі
Носить кайдани ржаві та важкі,
На волю вирвуться, і там бридкі мозолі
Їм нагадають, хто вони такі.
О горе тим, що мають душу чесну!
Коли вони ще вірять у богів,
Благати мусять силу ту небесну:
«Пошли нам, боже, чесних ворогів!»
О горе нам усім! Хай гине честь, сумління,
Аби упала ся тюремная стіна!
Нехай вона впаде, і зрушене каміння
Покриє нас і наші імена!
16 сентября 1896
(Леся Українка. Зібрання творів : у 12 т. Київ : Наукова думка, 1975. Т. 1. С. 138–139).

Додатково

Вірші Алігер покладено на музику, зокрема «Місто на Амурі» («Город на Амуре»), «Табірна артилерійська» («Лагерная артиллерийская») — композитор К. Макаров-Ракітін.

На честь поетеси названо озеро на острові Кунашир (Курильські острови).

Твори

Стихотворения и поэмы: в 2 т. Москва : Художественная литература, 1970.
Стихи и проза: в 2 т. Москва : Художественная литература, 1975.
Алигер, М. И. Тропинка во ржи: о поэзии и поэтах : сборник статей и очерков. Москва : Советский писатель, 1980. 399 с.
Собрание сочинений : в 3 т. Москва : Художественная литература, 1984–1985.
Укр. перекл. — Зоя. Київ, 1949.

Література

Румянцева Э. М. Алигер Маргарита Иосифовна // Русские советские писатели. Поэты. Биобиблиографический указатель. Москва : Книга, 1977. Т. 1 : Авраменко – Архангельский. 440 с.
Меттер И. Наука расставанья : рец. на кн. М. Алигер «Тропинка во ржи : о поэзии и поэтах» // Новый мир. 1981. № 3. С. 251.
Алигер Маргарита Иосифовна // Казак В. Лексикон русской литературы XX века / Пер. с нем. Москва : РИК «Культура», 1996. 492 с.
Ардов М. Вокруг Ордынки : портреты // Новый мир. 1999. № 6. С. 113.
Медовар Л. Маргарита Алигер : жизнь в литературе // Лехаим : ежемес. лит.-публицист. журнал и изд-во. 2000. № 6 (98). URL: http://lechaim.ru/ARHIV/98/medovar.htm
Ленский И. «Жизнь моя – железная дорога» : из скорого поезда Одесса-Москва вышла в большую поэзию Маргарита Алигер // Без штампов = Stopstamp.ru : online-газета для семейного чтения. 2011. 22 февр. URL: http://www.stopstamp.ru/statty/ts9zw2cv2hwiane8sepy.html
Уздина М. Я там была. Маргарита Алигер // Я помню. Москва : Авторская книга, 2012. 272 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Алігер, Маргарита Йосипівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алігер, Маргарита Йосипівна (дата звернення: 4.05.2024).