Аліментарність у праві

Алімента́рність у пра́ві (від лат. alimentum — харчі, утримання) — обов’язок одного члена сім’ї утримувати іншого, якщо останній цього потребує з об’єктивних підстав. Базовою ознакою аліментарності у праві є кровна спорідненість (зокрема усиновлення) правоможного (має право вимоги) та зобов’язаного. Аліментарність у праві зазвичай застосовують у сімейному праві.

Аліментарність у праві відома з часів Стародавнього Вавилону (Кодекс Хаммурапі, 1754 до н.е.), визначалася Кодексом Юстиніана (529).

Аліменти виплачуються за рішенням суду або договором.

Розрізняють такі види аліментарності у праві:

• обов’язок батьків утримувати неповнолітніх дітей;
• обов’язок повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків;
• обов’язок одного з подружжя утримувати іншого, якщо останній є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Опосередковано аліментарність у праві притаманна пенсійному забезпеченню в частині права на пенсію у зв’язку зі втратою годувальника, яку отримують неповнолітні діти, непрацездатні вдова чи вдівець або батьки, які перебували на утриманні годувальника.

Джерела

Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 21–22. Ст. 135. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14

Література

1. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні. Київ : Знання, 2005. 381 с.
2. Сташків Б. І. Теорія права соціального забезпечення. Київ : Знання, 2005. 405 с.
3. Прилипко С. М., Гончарова Г. С., Юровська В. В. та ін. Право соціального забезпечення / За заг. ред. В. В. Жернакова. Харків : Національний університет «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого», 2013. 126 с.

Автор ВУЕ

М. М. Шумило

Покликання на цю статтю: Шумило М. М. Аліментарність у праві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аліментарність у праві (дата звернення: 11.05.2024).