Алі Хаменеї
Алі Хаменеї, Аятола Сеєд Алі Хосейні Хаменеї (перс. سید علی حسینی خامنهای) (17.07.1939, Мешхед, Іран) — державний і релігійний діяч, верховний керівник Ісламської республіки Іран з 1989, президент Ірану у 1981–1989. Має ісламський титул великого аятоли (з 1989) і звання Марджі (з 1994).
|
Алі Хаменеї (سید علی حسینی خامنهای) | |
|---|---|
| Народження | 17.07.1939 |
| Місце народження | Мешхед, Іран |
| Напрями діяльності | політика, релігія |
Життєпис
Алі Хаменеї народився 17.07.1939 в м. Мешхеді. Його батько — аятола Сайєд Джавад Хосейні Хаменеї, азербайджанець за походженням, викладав у хаузі (ісламській духовній академії), а пізніше став членом міської улеми Мешхеда. В останні роки навчання в ісламській початковій школі (мактаб) Алі Хаменеї почав відвідувати академію (хавзу) в м. Мешхеді. 1957 року він вступив до хавзи в м. Наджафі, а у 1958 у м. Кумі, де його вчителями були аятола Х. Боруджерді і аятола Р. Хомейні. Під час навчання він перебував під сильним впливом радикальних поглядів аятолли Р. Хомейні, через що він приєднався до виступів проти шаха Ірану Мохаммеда Рези Пехлеві. 1964 повернувся до м. Мешхеда й почав викладати в хавзі. Він виголошував проповіді, у яких критикував прозахідну політику шаха. Неодноразово заарештовувався поліцією та спецслужбами, близько 3 років провів в одиночному ув’язненні, зазнавав тортур.
Від 1980-х Алі Хаменеї опублікував численні праці з ісламського богослів’я та збірники проповідей.
Політична діяльність
1977 заснував Асоціацію бойового духівництва, яка у під час Ісламської революції 1979 стала основою для створення Ісламської республіканської партії. Після перемоги Ісламської революції 1979 і призначення Р. Хомейні Вищим керівником Ісламської республіки Іран Алі Хаменеї став одним із членів революційної ради. Згодом він увійшов до центральної ради партії.
1979 упродовж кількох місяців був заступником міністра оборони.
1980 Р. Хомейні призначив його керівником п’ятничної молитви в Тегерані (Алі Хоменеї обіймає цю посаду дотепер).
Улітку 1981 отримав важкі поранення внаслідок замаху, вчиненому членами ліворадикальної Організації моджахедів іранського народу. Того ж року, після вбивства другого обраного президента Ірану М.-А. Раджаї, Хоменеї було обрано на посаду президента Ірану (переобраний 1985, на посаді до 1989). Він був першим представником духівництва на цій посаді, оскільки, на думку Р. Хомейні, цю посаду мав займати світський політик.
Алі Хаменеї керував економічним життям Ірану під час війни з Іраком 1980–1988.
1988, перед смертю Р. Хомейні, серед іранської верхівки почало обговорюватися питання про спадкоємця останнього на посаді Вищого керівника Ірану. У січні 1989 на посаду Вищого керівника було висунуто Алі Хаменеї, для чого йому було присвоєно звання великого аятоли. Асамблея експертів (дорадчий орган, наділений повноваженнями обирати та знімати з посади Верховного керівника Ірану) офіційно обрав його Вищим керівником 04.06.1989, відразу після смерті Р. Хомейні. У липні 1989 до конституції Ірану було внесено зміни, згідно з якими верховний керівник країни міг не мати титулу Марджі (зразка для наслідування), оскільки на той момент Хаменеї ще не мав цього звання. Він отримав його лише у 1994.
Перебуваючи на посаді вищого керівника, зберігав за собою статус «духовного лідера» Ірану, відмовлявся від зустрічей з політичними діячами США, неодноразово робив різкі заяви проти США та Ізраїлю. Поряд із тим, він засудив теракти 11.09.2001 у США. Алі Хаменеї виступив проти військової операції США в Афганістані незважаючи на неприязні відносини Ірану з рухом «Талібан», який контролював більшість території Афганістану, а також висловлює підтримку рухам «Хізбалла» і ХАМАС, які в США, Ізраїлі та низці інших країн визнано терористичними. За його сприяння Іран підтримує владу Башара Асада в Сирії, повстанців хуситів у Ємені та підбурює антикоролівські рухи в Бахрейні. Під час перебування Алі Хаменеї на посаді Вищого керівника загострилося протистояння Ірану з Саудівською Аравією
За час перебування Алі Хаменеї на посаді Верховного лідера, в Ірані змінилася низка президентів: А. А. Х. Рафсанджані (1989–1997), М. Хатамі (1997–2005), М. Ахмадінежад (2005–2013), Х. Рухані (з 2013).
Алі Хаменеї схвалив угоду з Загального всеосяжного плану дій щодо ядерної програми Ірану, укладену влітку 2015. Завдяки підписанню й виконанню перших умов цієї угоди з Ірану було знято низку міжнародних санкцій. Незважаючи на це, він продовжує критикувати США й особисто президента Д. Трампа за спроби розірвати угоду та погрожує розвивати Іранську ракетну програму.
Праці
- У співавт. — Discourse on Patience: Lectures of Ayatullah Sayyid Ali Khamenei. Qum : Ansariyan Publications, 1994. 108 p.
- Interpretation of Surah Al-hamd. [W. p.] : Createspace Independent Publishers, 2014. 82 p.
- Islamic Thought In The Quran. [W. p.] : Sahba Institute, 2017. 429 p.
- Seeking Forgiveness and Repentance. Quds : Quds Cultural Institute, 2018. 106 p.
Література
- Саджадпур К. Читая Хаменеи: взгляды на мир самого влиятельного деятеля Ирана. Москва : Эхо Бук, 2009. 51 с.
- Жуков Д. Иран от Хомейни до Хаменеи. Москва : Научная книга, 2011. 159 с.
- Hovsepian-Bearce Y. The Political Ideology of Ayatollah Khamenei: Out of the Mouth of the Supreme Leader of Iran. New York : Routledge, 2016. 382 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бовсунівський П. В. Алі Хаменеї // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алі Хаменеї (дата звернення: 4.05.2024).
Оприлюднено: 10.10.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
