Американо-панамські договори 1903, 1936, 1955 та 1977
Америка́но-пана́мські договори́ 1903, 1936, 1955, 1977 — низка угод між США та Панамою про умови користування Панамським каналом, що з’єднує Атлантичний і Тихий океани та проходить територією Панами. Панамський канал скорочує мореплавцям шлях на 16 тис. км.
Зміст
Історична довідка
До спорудження Панамського каналу 1901 між США та Великою Британією було укладено договір Хея — Паунсфота (за ім’ям державного секретаря США Дж. Хея та британського посла в США Дж. Паунсфота, які його підписали). Угоді передувала тривала дипломатична боротьба щодо будівництва каналу. Договір дозволяв свободу інтерпретації спірних питань і фактично надавав США монополію на будівництво каналу. Велика Британія відмовлялася від передбачених раніше міжнародних гарантій нейтралітету каналу; було анульовано заборону зводити в зоні каналу фортифікаційні споруди.
США, одержавши відмову Колумбії в наданні у вічне користування земель для будівництва каналу, 1903 відторгли частину території країни. На цих землях було проголошено незалежну Республіку Панама. Панама надала США зону для будівництва каналу як компенсацію за підтримку ними національно-визвольного руху.
Характеристика
Договір Хея — Бюно-Варійя 1903
Договір укладено між США та Панамою 18.11.1903 (підписали державний секретар США Дж. Хей та посол Панами в США Ф.-Ж. Бюно-Варійя). За ним США отримали право безстроково користуватися визначеними ділянками землі для будівництва, експлуатації та захисту каналу, тримати війська, будувати військові укріплення, а також будь-коли на свій розсуд вводити й розміщувати війська в будь-якому районі Панами. Загалом США здобули у володіння 1432 км2 панамської території.
Управління зоною каналу перебувало під американською юрисдикцією. Губернатором зони було призначено генерала інженерного корпусу армії США. У зоні функціонували власні поліцейські та пожежні частини, суд, пошта, медичні заклади та школи з англійською мовою навчання. Окрема стаття надавала США право втручатися у підтримання громадського порядку в містах Панама і Колон, які формально не входили до зони каналу.
Угода 1903 також передбачала, що канал назавжди залишиться нейтральним і відкритим для проходу через нього торгових суден і військових кораблів усіх держав. За це США виплатили Панамі 1904 одноразово 10 млн доларів США, а з 1912 — щорічно по 250 тис. дол. Будівництво почалося 1904. Перше судно перетнуло канал 15.08.1914, офіційне відкриття відбулося 12.06.1920.
Договір 1936
Укладений 02.03.1936 у м. Вашингтоні. Відповідно до нього деякі статті угоди 1903 скасовувалися або переглядалися. Було анульовано статті, які надавали США право гарантувати незалежність Панамської Республіки, підтримувати громадський порядок у м. Колоні та Панамі, збільшено орендну плату за територію Панамського каналу до 430 тис. доларів США на рік. Формально США відмовилися від наданого їм раніше права використовувати землі й води за межами каналу.
Договір 1955
Підписаний 25.01.1955 у м. Панамі договір передбачав утрату Сполученими Штатами монопольних прав на будівництво залізниць і шосейних доріг на Панамському перешийку, повернення Панамі частини земель у зоні каналу, збільшення щорічної орендної плати за територію каналу до 1 млн 930 тис. доларів США. Водночас було підписано т. з. «Меморандум про узгоджені рішення», що стосувався питань заробітної платні панамських громадян, які працювали в компанії Панамського каналу.
Договір Картера — Торріхоса 1977
У період президентства Л. Джонсона і Р. Ніксона здійснювалися спроби укласти новий договір про зону Панамського каналу. 1967 було вироблено проект угоди щодо створення об’єднаного управління каналом, проте 1970 Панама його відхилила. У 1971 переговори відновилися. США заявили про готовність поступитися Панамі та встановити конкретні терміни оренди зони каналу, що 1974 було зафіксовано у «8 принципах Кіссінджера — Така». Панама наполягала на тому, щоб термін оренди не перевищував 20–30 років. Водночас Пентагон називав мінімальну цифру 50 років.
Офіційні переговори з Панамою розпочалися у 1977 під егідою Організації американських держав. Результатом цього стало напрацювання пакету документів про статус і дію Панамського каналу. 07.09.1977 у м. Вашингтоні відбулася церемонія підписання нових договорів між президентом США Дж. Картером і верховним головнокомандувачем Національної гвардії Панами генералом О. Торріхосом: Договір про Панамський канал і Договір про постійний нейтралітет та експлуатацію каналу.
Сучасний стан
З 1979 зона Панамського каналу офіційно стала частиною території Панами. Згідно з договором про Панамський канал усі попередні угоди між США та Панамою про канал втратили чинність. Термін дії першого Договору минув 31.12.1999 — канал та допоміжні споруди перейшли під суверенітет Панами. Договір про постійний нейтралітет і функціонування каналу надає право користуватися каналом суднам і військовим кораблям усіх держав не лише у мирний, а й у воєнний час на основі рівності прапорів без будь-якої дискримінації. За прохід по каналу стягуються збори і мита. З 01.01.2000 Панама встановила повний контроль над каналом.
Література
- Michael J. Hogan. The Panama Canal in American Politics: Domestic Advocacy and the Evolution of Policy. New York : Southern Illinois University Press, 1986. 304 p.
- История Латинской Америки. 70-е годы XIX века 1918 год / Отв. ред. Е. А. Ларин. Москва : Наука, 1993. 512 с.
- Куропятник Г. П., Слезкин Л. Ю., Кравченко И. Н. и др. История внешней политики и дипломатии США. 1867–1918. Москва : Наука, 1997. 384 с.
- Major J. Prize Possession: The United States and the Panama Canal, 1903–1979. Cambridge : Cambridge University Press, 2002. 456 p.
- Уткин А. И. Американская империя. Москва : Эксмо ; Алгоритм, 2003. 736 с.
- Papp D., Johnson L., Endicott J. American Foreign Policy: History, Politics and Policy. New York : Longman, 2005. 560 p.
- Історія Сполучених Штатів / Гол. ред. Г. Синкотта. Київ : Інформаційне агентство Сполучених Штатів, 2007. 406 с.
- Тіндалл Дж. Б., Шай Д. Е. Історія Америки (6-те видання) / Пер. з англ.: Л. Притула, Г. Сташків, О. Щур. Львів : Літопис, 2010. 904 с.
- Explaining the History of American Foreign Relations / Ed. by M. Hogan, F. Costigliola. Cambridge : Cambridge University Press, 2016. 380 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Церковна В. Г. Американо-панамські договори 1903, 1936, 1955 та 1977 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Американо-панамські договори 1903, 1936, 1955 та 1977 (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
