Аморім, Енріке Мануель
Аморі́м, Енрі́ке Мануе́ль (ісп. Amorim, Enrique Manuel; 25.07.1900, м. Сальто, Уругвай — 28.07.1960, м. Сальто, Уругвай) — письменник. Писав іспанською мовою.
|
Аморім, Енріке Мануель (Amorim, Enrique Manuel) | |
|---|---|
| Народження | 25.07.1900 |
| Місце народження | Сальто, Уругвай (держава) |
| Смерть | 28.07.1960 |
| Місце смерті | Сальто, Уругвай (держава) |
| Напрями діяльності | літературна творчість |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Національна премія (1952) |
Життєпис
Народився у сім’ї заможних фермерів. Навчався у державних та приватних школах, політехнічній середній школі. У 15-річному віці переїхав до м. Буенос-Айреса. Продовжив навчання в Міжнародній олівській колегії, товаришував із вчителем літератури Б. Ф. Морено, який навчав його літературній майстерності письма. У 1920-х співпрацював із аргентинськими журналами «Пенсадорес» («Los Pensadores») та «Кларідад» («Claridad»).
1923 призначено на посаду помічника дирекції Управління з питань оподаткування провінцій м. Буенос-Айрес.
1927 здійснив першу з дев’яти поїздок Європою.
1936 — віце-президент Аргентинської спілки письменників, неодноразово був членом ради директорів спілки. Входив до багатьох неофіційних інтелектуальних спільнот, зокрема новоствореної групи «Боедо» (неформального угруповання митців авангарду), серед його друзів були літератори, художники та громадські діячі: О. Кірога, Х. Л. Борхес, Ф. Гарсіа Лорка, Р. Альберті, Ж. Амаду, Н. Гільєн, П. Пікассо та ін.
1944 заснував журнал «Латітуд» («Latitud») у м. Буенос-Айресі.
1950 полишив м. Буенос-Айрес, подорожував Європою та Латинською Америкою. Знесилений тяжкою хворобою, повернувся до рідного міста Сальто.
Творчість
Творчість Аморіма різножанрова: поезія, драматичні твори, проза, кіносценарії, публіцистика.
1920 опубліковано першу збірку віршів «20 років» («Veinte años», 1920). Автор прозових творів:
- «Тангарупа» («Tangarupá», 1925);
- трилогія «Віз» («La carreta», 1933);
- «Селянин Агіляр» («El paisano Aguilar», 1934);
- «Кінь та його тінь» («El caballo y su sombra», 1941).
Гострі соціальні проблеми порушено в романах:
- «Місяць, зроблений з води» («La luna se hizo con agua», 1944);
- «Дев’ять місяців над Неукеном» («Nueve lunas sobre Neuquén», 1946);
- «Перемога не приходить сама» («La victoria no viene sola», 1952);
- «Ярмарок шахрайства» («Feria de farsantes», 1952);
- «Корраль Аб’єрто» («Corral abierto», 1956);
- «Лісоруби» («Los montaraces», 1957);
- «Гирло» («La desembocadura», 1958).
Автор поетичних збірок:
- «Двадцять років» («Veinte años», 1920);
- «П’ять уругвайських поем» («Cinco poemas uruguayos», 1940);
- «Сонети любові у жовтні» («Sonetos de amor en octubre», 1954);
- «Моя батьківщина» («Mi patria», 1960).
Драматичні твори:
- «Друга кров» («La segunda sangre», 1950);
- «Я йду далі» («Yo voy más lejos», 1950);
- «Пауза в джунглях» («Pausa en la selva», 1950);
- «Дон Жуан 38» («Don Juan 38», 1959).
Сценарії:
- «Кілометр 111» («Kilómetro 111», 1938);
- «Старий лікар» («El viejo doctor», 1939);
- «Колискова» («Canción de cuna», 1941);
- «Майже сон» («Casi un sueño», 1943) та ін.
У творах відобразив життя уругвайських гаучо — жителів пампи, боротьбу проти визискувачів та влади. У романі «Корраль Аб’єрто» автор описує життя невеличкого містечка, де процвітають пияцтво, розпуста і злочинність. Українською мовою окремі твори переклали М. Жердинівська, Л. Олевський, Т. Юкова.
Нагороди
Національна премія за роман «Ярмарок шахрайства» («Feria de farsantes»; 1952).
Твори
- La luna se hizo con agua. Buenos Aires : Editorial Sudamericana, 1944. 190 p.
- El caballo y su sombra. Buenos Aires : Losada, 1957. 170 p.
- Р о с. п е р е к л. — Зорька. Двадцать один день спустя // Уругвайские рассказы. Москва : Художественная литература, 1957. 128 с.
- У к р. п е р е к л. — Корраль Аб’єрто. Київ : Радянський письменник, 1958. 232 с.
- Лісоруби. Київ : Молодь, 1962. 246 с.
Література
- Pottier H. Argentinismos y uruguayismos en la obra de Enrique Amorim: lengua, léxico. Montevideo : Agón, 1958. 222 p.
- De Lopez B. V. En torno a Enrique Amorim. Montevideo : [s.n.], 1970. 118 p.
- Покальчук Ю. В. На шляху до нової свідомості. Київ : Знання, 1977. 48 с.
- Balderston D., Gonzalez M., López A. Encyclopedia of contemporary Latin American and Caribbean cultures. New York : Routledge, 2000. 1800 p.
- Roncagliolo S. El amante uruguayo: una historia real. Alcalá La Real : Alcalá Grupo Editorial, 2012. 368 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Покальчук Ю. В. Аморім, Енріке Мануель // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аморім, Енріке Мануель (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
