Амтман-Брієдіт, Альфред Фріцович
Áмтман-Брі́єдіт, Альфре́д Фрі́цович (латис. Amtmanis-Briedītis, Alfreds; справж. прізвище та ім’я — Амтманіс, Альфредс (латис. Amtmanis, Alfreds) 05.08.1885, с. Валле, тепер Вецумнієкський край, Латвія — 15.05.1966, м. Рига, Латвія) — актор театру та кіно, театральний режисер і педагог, народний артист Латвійської РСР (з 1949), народний артист СРСР (з 1953).
|
Амтман-Брієдіт, Альфред Фріцович (Amtmanis-Briedītis, Alfreds) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Альфредс |
| Справжнє прізвище | Амтманіс |
| Народження | 05.08.1885 |
| Місце народження | Валле |
| Смерть | 15.05.1966 |
| Місце смерті | Рига |
| Напрями діяльності | театр, кіно |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Почесні звання | народний артист СРСР (1953), народний артист Латвійської РСР (1949) |
Життєпис
Народився в селянській родині лютеранського віросповідання.
1898–1901 навчався у міській школі Фрідріхштадта (тепер м. Яунелгава). Деякий час був учнем торгівця, театральним волонтером.
З 1903 — актор Нового латиського театру (м. Рига). У 1905–1907 працював на сценах театрів «Аполло», Латвійського народного, (обидва — м. Рига), Лієпайського латиського.
З 1908 — актор і режисер першого Нового ризького театру (діяв 1908–1915). У 1909–1912 навчався на Латвійських драматичних курсах Е. Дубурса в м. Ризі.
З початком Першої світової війни виїхав до м. Петрограда (тепер м. Санкт-Петербург, РФ), де в жовтні 1915 було відкрито Новий латиський театр, до складу якого ввійшла частина трупи Нового ризького. Працював у театрі до літа 1918.
З 1919 — актор і режисер Робітничого театру Радянської Латвії (тепер Латвійський національний театр), з 1944 — художній керівник, а з 1949 — головний режисер. У 1921–1924 працював у Театрі «Дайлес». Водночас у 1920-х — актор і режисер кіно. Викладав на театральному факультеті Латвійської консерваторії (з 1949 — професор).
Депутат ВР Латвійської РСР 5-го скликання (1959–1963).
Творчість
Один із провідних майстрів реалістичного акторського мистецтва Латвії. Був виконавцем характерних ролей. Акторська творчість вирізняється прагненням виразного і глибокого розкриття сценічних образів.
Серед театральних ролей: Улдіс, Індуліс, Йосип («Вій, вітерець!», «Індуліс і Арія», «Йосип та його брати» Райніса), Атвасар («Глина й порцеляна» А. Григуліса), Кнуров, Белугін («Безприданниця», «Одруження Белугіна» О. Островського) та ін.
Режисерський почерк митця визначив напрям розвитку латвійського драматичного театру. У його постановках яскраве втілення отримали п’єси про минуле й тогочасне життя латвійського народу. Ставив також твори західноєвропейської та російської класики. Для його творчості характерні монументальні спектаклі, де створені сповнені емоцій, психологічно правдиві образи. Як режисер поставив вистави: «Воскресіння» Л. Паегле (1919), «Буря» В. Шекспіра (1927), «Син рибалки» В. Лаціса, «Людина з рушницею» М. Погодіна (обидва — 1949), «Земля зелена» А. Упітса (1950), «Індрани» Р. Блауманіса (1954), «До нового берега» В. Лаціса (1954), «Йосиф та його брати» Я. Райніса (1956), «Жанна д’Арк» А. Упіта (1962) та ін.
Зіграв у художніх кінофільмах: «Я піду на війну» (1920; перший латвійський художній фільм; не зберігся), «У вирії часу» (1921; не зберігся). Режисер художнього фільму «Індрани» (1928; разом з О. Рустайкісом; зберігся лише фрагмент).
Автор мемуарів «Проти сонця. Моя історія життя» (1963), щоденників (опубліковані 1985).
Визнання
Лауреат Державної (Сталінської) премії 2-го ступеня (1948; за виконання ролі Атвасара в спектаклі «Глина та порцеляна» А. Грігуліса), Державної (Сталінської) премії 3-го ступеня (1950; за постановку п’єси «Син рибалки» В. Лаціса), Державної (Сталінської) премії 3-го ступеня (1951; за постановку спектаклю «Земля зелена» А. Упіта).
Нагороджений орденами: Трьох зірок 4-го ступеня (1928), Леніна (1956), Трудового Червоного Прапора (1950, 1965), медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.».
05.08.1985 засн. премію імені Амтмана-Брієдіта. У будинку, де він народився, відкрито музей.
Твори
- Lappuses no diensagrāmatas: 1947–1966. Riga : Liesma, 1985. 157 p.
- Pretim saulei: manas dzīves stāsts. Riga : Latvijas valsts izdevniecība, 1963. 285 p.
Література
- Kroders R. Alfrēda Amtman̦a-Briedīša XXV gadu skatuves darbības jubilejas komitejas izdevums. Riga : [w. p.], 1928. 36 p.
- Zandersons R. Alfreds Amtmanis-Brieditis. Riga : Latvijas Valsts izdevniecība, 1953. 124 p.
- История советского драматического театра : в 6 т. Москва : Наука, 1966–1971.
- Teātris un kino biogrāfijās : in 2 s. Rīga : Preses nams, 1999. S. 1. 462 p.
- World Encyclopedia of Contemporary Theatre : in 6 vol. London : Routledge, 2014. Vol. 1: Europe. 1072 p.
- Alfrēds Amtmanis-Briedītis // Filmas.lv. URL: https://www.filmas.lv/person/4828/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шліхта І. В., Глухова С. В. Амтман-Брієдіт, Альфред Фріцович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амтман-Брієдіт, Альфред Фріцович (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
