Амфотерність
Амфоте́рність (від грец. ἀμφότεροϛ — один і другий, обидва) — здатність деяких речовин виявляти, залежно від умов, як кислотні, так і основні властивості, реагувати і з кислотами, і з основами.
З кислотами реагують як основи, з основами — як кислоти. За дефініцією IUPAC сполуку, що поводиться і як кислота й луг, називають амфотерною. Класичним прикладом такої сполуки є вода. Амфотерність залежить від середовища, у якому сполука реагує. Наприклад, сульфатна (сірчана) кислота є кислотою, якщо вона реагує у воді, але виявляє амфотерність у суперкислотах. Поняття амфотерності як характеристики двоїстої поведінки речовини введено 1814 Ж. Гей-Люссаком і Л. Тенаром. А. Ганч у межах загальної хімічної теорії кислотно-основних взаємодій (1917–1927) визначив амфотерність як «здатність деяких сполук виявляти як кислотні, так і основні властивості залежно від умов і природи реагентів, що беруть участь у кислотно-основній взаємодії, особливо залежно від властивостей розчинника». Амфотерність як хімічна властивість речовини може виявлятися по-різному. Так, у рамках теорії електролітної дисоціації амфотерність — це здатність речовини до електролітної дисоціації як за механізмом дисоціації кислот (з відщепленням йонів гідроксонію H3О+), так і за механізмом дисоціації лугів (відщеплення гідроксид-йонів OH-). Електроліти, які в розчині йонізуються одночасно за кислотним та основним механізмами, називають амфолітами. У протолітичній теорії Бренстеда — Лоурі виявлення амфотерності розглядають як здатність протолітів бути донором і акцептором протона одночасно. Амфотерність води виявляється як автопротоліз. Амфолітами також є речовини, що мають у своєму складі характеристичні (функціональні) групи, здатні бути донорами й акцепторами протонів. До амфотерних органічних електролітів належать білки, пептиди та амінокислоти. Так у складі амінокислот є карбоксильна група –COOH і аміногрупа –NH2 , які в розчині частково йонізуються. Молекула амінокислоти перебуває у двох рівноважних формах: зарядженій (цвіттер-йон) і незаряджній. У цих комбінаціях R–COOH і R–NH3+ є потенційними кислотами (донорами протонів, катіонів), а R–COO– та R–R–NH2– — потенційними основами (акцепторами протонів, катіонів).
Література
- Голуб А. М. Загальна і неорганічна хімія : в 2 ч. Київ, 1968–1971.
- Кислотные и основные свойства // Общая химия / Под ред. Е. М. Соколовской, Л. С. Гузея. 3-е изд., перераб. и доп. Москва, 1989.
- Amphoteric // IUPAC. Compendium of Chemical Terminology. #The «Gold Book». 2nd ed. Oxford, 1997; Petrucci R. H., Harwood W. S., Herring F. G. General Chemistry. 8th ed. London, 2002.
- Clugstone M. J. The Penguin Dictionary of Science. 4th ed. London, 2014; Nelson D. L., Cox M. M. Lehninger Principles of Biochemistry. 7th ed. New York, 2016.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Першина К. Д. Амфотерність // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амфотерність (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
