Амфітеатров, Олександр Валентинович
Амфітеа́тров, Олекса́ндр Валенти́нович (рос. Амфитеатров, Александр Валентинович; псевд. Old Gentleman, Московский Фауст та ін.; 14.12.1862, м. Калуга, тепер Російська Федерація — 26.02.1938, м. Леванто, обл. Лігурія, Італія) — письменник, журналіст, літературний критик. Писав російською мовою.
|
Амфітеатров, Олександр Валентинович | |
|---|---|
| Псевдоніми | Old Gentleman, Московский Фауст |
| Народження | 14.12.1862 |
| Місце народження | Калуга, Росія |
| Смерть | 26.02.1938 |
| Місце смерті | Леванто, Лігурія, Італія |
| Місце поховання | Леванто, Лігурія, Італія |
| Alma mater | Московський державний університет імені М. В. Ломоносова, Москва, Росія |
| Місце діяльності | Франція, Італія, Росія |
| Напрями діяльності | літературна творчість, поезія, проза, драматургія, критика, журналістика |
Життєпис
Народився у сім’ї протоієрея. 1885 закінчив юридичний факультет Московського університету (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова). Одночасно навчався вокалу і був музичним рецензентом. Ще студентом почав активно писати до різних гумористичних видань. 1885 виїхав до Італії, звідки продовжував писати до газет «Одеські новини» («Одесские новости»), «Київська думка» («Киевская мысль») та ін.
У 1885–1887 виступав як оперний співак у провінційних театрах. 1889 залишив оперну кар’єру.
Наприкінці 1890-х став співробітником редакції газети «Новий час» («Новое время»), де друкувався під псевдонімом «Old Gentleman». 1894–1896 подорожував слов’янськими країнами. За публікацію сатиричного фейлетону «Пани Обманови» («Господа Обмановы») 1902 висланий у м. Мінусінськ, а пізніше переведений до м. Санкт-Петербурга.
1904 виїхав до Італії, потім до Франції. 1906 у м. Парижі видавав журнал «Червоне знамено» («Красное знамя»), з яким співпрацював М. Горький. У 1911–1915 був фундатором і редактором журналу «Сучасник» («Современник»).
1916 повернувся до Росії, продовжував публікувати сатиричні твори. 1921 емігрував до Італії.
Творчість
Писав хронологічні твори із залученням і вдалим поєднанням історичного, побутового, соціально-психологічного матеріалу. Часто героями творів Амфітеатрова постають реальні особи 1880–1890-х.
Автор творів:
- драм «Зброєносець» («Оруженосец»; 1893), «Отруєна совість» («Отравленная совесть»; 1896) та ін.;
- збірки віршів «Альбом» («Альбом»; 1900);
- романів «Мар’я Лусьєва» («Марья Лусьева»; 1903), «Вікторія Павлівна» («Виктория Павловна»; 1903) та ін., присвячених жіночій емансипації;
- нарисів, літературно-критичних статей, спогадів про театральних і літературних діячів: «Літературний альбом» («Литературный альбом»; 1904), «Сучасники» («Современники»; 1908), «Проти течії» («Против течения»; 1908) та ін.;
- історичних романів «Вісімдесятники» («Восьмидесятники»; 1907), «Кінець старої доби» («Закат старого века»; 1910) тощо; багатотомного видання «Кінці та початки. Хроніка 1880–1910» («Концы и начала. Хроника 1880–1910»; 1907–1922);
- історичних досліджень: «Диявол у побуті, легенді й літературі Середніх віків» («Дьявол в быту, легенде и в литературе Средних веков»; 1911), «Звір із безодні» («Зверь из бездны»; 1914; про римського імператора Нерона) та ін.;
- книги-лекції «Література у вигнанні» («Литература в изгнании»; 1929);
- дослідження фольклору «Одержима Русь» («Одержимая Русь»; 1929), «Російський піп 17 ст.» («Русский поп 17 в.»; 1930) та ін.
Загалом зібрання творів налічує 37 томів.
Амфітеатров і Україна
Листувався з М. Коцюбинським, опублікував у журналі «Сучасник» («Современник») його оповідання «Коні не винні», «Сон», «Що записано в книгу життя» (1912), рецензію на 1-й том його «Оповідань» російською мовою (1911, № 2).
Твори
- Собрание сочинений : в 37 т. Санкт-Петербург : Просвещение, 1911–1916.
- Собрание сочинений : в 10 т. Москва : Интелвак, 2000–2005.
- Отравленная совесть. Москва : Росмэн, 2002. 398 с.
- Марья Лусьева. Москва : Гелеос, 2008. 352 с.
- Собрание сочинений : в 8 т. Москва : Книжный клуб Книговек, 2010.
- Маски Мельпомены. Москва : Либроком, 2012. 280 с.
- Против течения. Москва : Т8, 2018. 266 с.
Література
- Амфитеатров А. В. как актер // Рампа и жизнь. 1910. № 29. С. 483.
- Шостаковский П. П. Путь к правде. Минск : Госиздат БССР, 1960. 356 с.
- Спиридонова (Евстигнеева) Л. А. Русская сатирическая литература начала XX в. Москва : Наука, 1977. 304 с.
- Литературное наследство : в 111 т. Москва : Наука, 1988. Т. 95: Горький и русская журналистика начала XX в.: Неизданная переписка. 1080 с.
- Казак В. Лексикон русской литературы XX века / Пер. с нем. Москва : РИК «Культура», 1996. 512 с.
- Серков А. И. История русского масонства, 1845–1945. Санкт-Петербург : Издательство имени Н. И. Новикова, 1997. С. 62–64.
- Иконников-Галицкий А. А. Три Александра и Александра: портреты на фоне революции: Александр Грин, Александр Амфитеатров, Александр Блок, Александра Коллонтай. Санкт-Петербург : Лимбус пресс, 2017. 288 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бажинов І. Д. Амфітеатров, Олександр Валентинович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амфітеатров, Олександр Валентинович (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 28.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
