Амідостомоз
Амідостомо́з (лат. аmidostomosis) — хвороба інвазійна водоплавних птахів (переважно свійських і диких гусей, качок та ін.). Належить до групи нематодозів.
Етіологія і патогенез
Збудником амідостомозу є ниткоподібна рожева нематода амідостома (Amidostomum anseris родини Amidostomidae ряду Strongylata класу Nematoda) від 10 до 25 мм завдовжки. У ротовій капсулі має 3 гострих зуба. Це геогельмінт, який паразитує під кутикулою м’язового шлунку птахів. Яйця збудника великих розмірів, сірого кольору, овальні, з гладенькою оболонкою, у зовнішнє середовище потрапляють зрілими. Найпоширеніший серед видів роду, виявлений у всіх регіонах України. Зараження відбувається при заковтуванні птахом трави або води з інвазійними личинками, що потрапили в зовнішнє середовище. Впродовж першої доби формуються личинки 1-ї стадії, які двічі линяють і через 7–10 діб стають інвазійними. Через 3–4 тижні перетворюються на дорослих паразитів. У липні вихід личинок можливий через 3–5 діб, однак за температури 39–40 °С їхній розвиток у яйцях припиняється, личинки гинуть. Найвищу інтенсивність інвазії спостерігають у молодих птахів віком 1–4 міс. Спалахи хвороби бувають улітку, зараження збудником можливе впродовж року. Личинки залишаються життєздатними до 3 місяців, гинуть упродовж зимового періоду через чутливість до мінусових температур. Личинки і статевозрілі гельмінти травмують стінки м’язового та залозистого шлунків, унаслідок чого порушується процес травлення. Хворі пташенята пригнічені й малорухливі, відстають у рості й розвитку. З’являється задишка, і прискорюється дихання. Апетит знижений або зовсім відсутній. У крові зменшується кількість еритроцитів і лейкоцитів та вміст гемоглобіну, розвивається еозинофілія, тахікардія. Хворі птахи нерідко гинуть. Паразити мають токсичні властивості, сприяють проникненню в організм хазяїна патогенних мікроорганізмів. У дорослих гусей амідостомоз має хронічний перебіг, клінічні ознаки виражені слабко.
Діагностика
Амідостомоз установлюють на підставі дослідження фекалій методом Фюллеборна і виявлення яєць збудника, після загибелі птаха — у результаті розтину. Патологоанатомічні зміни: труп виснажений, у м’язовому шлунку — численні крововиливи, відшарування і зміна кольору кутикули, на слизовій оболонці — виразки. Максимальну кількість амідостом виявляють під кутикулою, на межі м’язового й залозистого шлунків. Загальна кількість паразитів може сягати кількох тисяч.
Профілактика
Для профілактики захворювання не рекомендується використовувати низинні зволожені випаси. Профілактичну дегельмінтизацію гусей слід здійснювати двічі на рік: навесні — за місяць до виведення їх на пасовище або водойму та восени — через місяць після закінчення сезону випасу.
Література
- Михайлютенко С. М. Посмертна діагностика амідостомозу гусей // Вісн. Полт. держ. агр. акад. 2014. № 3. С. 104–105.
- Шендрик Л. І., Довгій Ю. Ю., Шендрик Х. М. та ін. Термінологічний словник з паразитології. Житомир, 2017. 87 с.
- Yevstafieva V. A., Stybel V. V., Melnychuk V. V. et al. Morphological and biological characteristics of Amidostomum anseris (Nematoda, Amidostomatidae) from Anser anser domesticus // Vestnik Zoologii. 2019. Vol. 53 (1). P. 65–74.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Амідостомоз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амідостомоз (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
