Аналогія закону
Анало́гія зако́ну — один зі способів прийняття юридично значущого рішення у разі прогалин у законодавстві, що стосуються конкретного випадку.
Зміст
Характеристика
Аналогія закону полягає у застосуванні компетентним органом державної влади (зазвичай судом) норми правової або норм, що регулюють відносини, подібні до тих, які є предметом розгляду в межах конкретної правової ситуації або правового спору.
Необхідність застосування аналогії закону пов’язана з тим, що навіть найрозвиненіше законодавство об’єктивно не здатне заздалегідь унормувати всі нетипові ситуації, які потребуватимуть правового реагування. На практиці суб’єкти правозастосування, особливо суди, нерідко вимушені розглядати юридично значущі ситуації та правові спори в умовах, коли відсутній відповідний нормативно-правовий акт, норми якого безпосередньо повинні були б регулювати ці ситуації. Однак відсутність конкретних правових норм, які можна було б застосувати до певної життєвої ситуації або правового спору, не означає відсутності необхідності ці ситуації або спори вирішувати та прийняти в результаті такого вирішення відповідний правозастосовний акт. За допомогою аналогії закону суб’єкт правозастосування офіційно заповнює певну законодавчу прогалину, але не усуває її цілковито й назавжди (останнє може здійснити лише законодавець).
Для вирішення юридичної справи необхідне дотримання певних умов:
- впевненість, що факт, який розглядають (ситуація, спір), вимагає правового вирішення, має правові наслідки, а отже, повинен бути вирішений через ухвалення відповідного правозастосовного акту;
- відсутня правова норма, яка безпосередньо врегульовує ситуацію або спір (ця умова відображає вимогу до суб’єкта правозастосування при вирішенні конкретної справи керуватися насамперед нормами закону);
- наявність подібної правової норми (яка має схожі істотні ознаки порівняно з нормою, яка вимагається, або регулює відносини, подібні до тих, які потребують врегулювання).
Для знаходження подібної правової норми суб’єкт правозастосування повинен ґрунтовно знати чинне законодавство.
Аналогія закону в законодавстві України
Можливість застосування аналогії передбачена нормами чинного законодавства України. Зокрема, у ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України зазначено, що коли цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, на них поширюються ті самі правові норми цього Кодексу, інші акти цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.
Водночас не в усіх галузях права допустиме застосування аналогії закону для заповнення відповідних законодавчих прогалин. Так, аналогія як спосіб заповнення прогалин у законодавстві та праві не діє у кримінальному праві. Недопустимість застосування аналогії закону до відповідних відносин повинна бути прямо передбачена в законі. Так, у ч. 4 ст. 3 Кримінального кодексу України визначено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено. Це означає, що злочином може бути визнана лише та дія, яке прямо передбачена нормами Кримінального кодексу України, а отже, кримінальна відповідальність може наступати лише за заздалегідь передбачену дію. Цей принцип визнаний усіма демократичними правовими системами і спрямований на захист свободи особистості.
Література
- Кравчук М. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права. Тернопіль : Карт-бланш, 2002. 247с.
- Скакун О. Теорія права і держави. Київ : Правова єдність, 2010. 525 с.
- Рубля О. Аналогія закону та аналогія права в цивільному процесі України // Актуальні проблеми держави і права. 2011. Вип. 58. С. 392–396. URL: http://www.apdp.in.ua/v58/61.pdf
- Забарний М. Аналогія закону та аналогія права як способи усунення прогалин у кримінальному процесуальному праві // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2016. Вип. 5. С. 106–110. URL: http://apnl.dnu.in.ua/5_2016/25.pdf
Див. також
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Сунєгін С. О. Аналогія закону // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аналогія закону (дата звернення: 7.05.2024).
