Аналой
Аналóй (Аналогій; грец. ἀναλόγιον, від ἀναλέγω — читати) — висока підставка із похилим верхом, на яку під час богослужіння у православних та греко-католицьких храмах покладають ікони, хрест, богослужбові книги, ноти тощо. Використовують для читання (співу) стоячи.
Уперше термін «аналой» згадано в апокрифічному (див. Апокрифи) Євангелії від Фоми.
У літургійні практиці найпоширенішими є три види:
- розкладний — легкий (зазвичай дерев’яний чи латунний) аналой, який слугує підставкою для богослужбових книг і не має постійного місця в церкві, під час служби накритий спеціальним покровом;
- проскінітарій (від προσκύνησις — поклоніння) — зазвичай знаходиться перед солеєю, на ньому розміщують ікону дня або храмову ікону; нерідко багато прикрашений, часом встановлений під ківорієм;
- кліросний аналой — призначений для учасників хору, розташований на кліросі (кліросах).
Використовують також при здійсненні таїнства сповіді.
Література
- Болюк О. Дерев’яне обладнання літургійно-богослужбових просторів західноукраїнських церков (питання типології) // Народознавчі зошити. 2012. № 3 (105). С. 386–399.
- Бойко П. Практичні вказівки для священно- та церковнослужителів при звершенні богослужінь. Київ : Київська православна богословська академія, 2012. 189 с.
- Гнідець Р. Структурні компоненти формотворення церковного простору у храмовій архітектурі України // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. 2015. Вип. 39. С. 290–295.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Харьковщенко Є. А. Аналой // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аналой (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.07.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів