Аналіз порівняльний
Ана́ліз порівня́льний (від грец. αναλυσις — «розклад») — загальнонауковий метод пошуку і виявлення схожості/розбіжності однотипових властивостей (ознак, змін, тенденцій розвитку) досліджуваних об’єктів на основі зібраних статистичних даних або емпіричних досліджень.
Поряд зі спостереженням порівняльним, моделюванням порівняльним та ін., є складовою компаративістики як комплексної методології зіставлення об’єктів з метою їх класифікації, типології, пізнання суттєвих зв’язків, вироблення дослідницької стратегії.
Сфера застосування
Порівняльний аналіз застосовується для дослідження об’єктів і систем різної природи — органічних, соціальних, технічних, знакових тощо. Широко запитаний в економіці, літературознавстві, мовознавстві, політології, соціології, статистиці, біології, фізиці, математиці, криміналістиці; при здійсненні різних видів наукової та судової експертизи. Принципова умова застосування методу — наявність у досліджуваних обʼєктів бодай однієї спільної властивості, на тлі якої можливі розрізнення варіацій досліджуваних змінних.
Види
Виділяють два основні різновиди порівняльного аналізу:
1) зʼясування істотних характеристик двох чи більше споріднених об'єктів шляхом порівняння їхніх однотипних властивостей;
2) встановлення закономірностей розвитку того самого досліджуваного об'єкта через порівняння його станів і властивостей у різні періоди.
Проведення порівняльного аналізу включає такі етапи:
а) визначення об’єктів та одиниць аналізу (країн, соціальних груп, процесів, організмів, творів тощо);
б) формулювання критеріїв порівняння;
в) перевірка методологічної еквівалентності порівняння;
г) оцінка параметрів обраних об’єктів;
ґ) інтерпретація спільного та відмінного.
Процедури порівняльного аналізу обумовлені завданнями конкретного дослідження. Залежно від того, як саме порівнюються об'єкти — у статиці чи динаміці, аналіз може здійснюватися просторово (синхронічний аналіз) та у часі (діахронічний аналіз). Аналітичною основою процедур порівняння є метод абстрагування, який дає змогу визначати спільні властивості, окремі класи та можливі зв’язки; а також гіпотетико-дедуктивні, інтерпретативні методи, логіко-методологічні процедури екстраполяції, ідеалізації тощо.
Аналіз порівняльний є дієвим інструментом верифікації гіпотез та побудови теорій, оскільки дає змогу відрізнити загальні характеристики та фактори від унікальних.
Література
- Савельєв Ю. Сучасний стан порівняльних соціальних досліджень // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2014. №. 1. С. 218–221.
- Андреенкова А .В. Сравнительные межстрановые исследования в социальных науках: теория, методология, практика. Москва : Новый хронограф, 2014. 508 с.
- Mahoney J., Thelen K. (ed.). Advances in comparative-historical analysis. Cambridge University Press, 2015. 305 р.
- Каламбет С. В., Іванов С. В., Півняк Ю. В. Методологія наукових досліджень. Дніпропетровськ : Видавництво Маковецький, 2015. 191 с.
- Савельєв Ю. Б. Порівняння і оцінка розвитку сучасних суспільств: перспектива теоретичного синтезу // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. 2016. №. 7. С.15–22.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Чепак В. В., Савельєв Ю. Б. Аналіз порівняльний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аналіз порівняльний (дата звернення: 7.05.2024).
Оприлюднено: 14.09.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
