Аналіз системний
Ана́ліз систе́мний — загальнонауковий метод пізнання, що передбачає вивчення будь-якого складного об’єкта як цілісної сукупності певних елементів (частин або одиниць), які структурно, генетично й функціонально пов’язані; сукупність методологічних засобів застосування загальної теорії систем і системного підходу в аналітичній діяльності.
Зміст
Загальна характеристика
Засадниче поняття аналізу системного — система. В основі аналізу системного — системний підхід, суть якого зводиться до вихідного принципу, що діяльність будь-якої частини (елемента) системи впливає на діяльність її інших частин (елементів) і системи в цілому. Науковою основою системного аналізу є загальна теорія систем.
Дослідницькі завдання
Аналіз системний спрямований головним чином на вивчення складних і слабко структурованих об’єктів різного характеру як системних утворень. Завдання аналізу системного:
- змістовий та формальний системний опис об’єкта;
- визначення функціональних закономірностей об’єкта;
- виявлення відношень між різнорідними системами;
- виокремлення відношень між конкретною системою та метасистемою — більшою зовнішньою системою, до складу якої входить досліджувана;
- розроблення практичних методів управління об’єктом.
Результатом системного аналізу зазвичай є концептуальна система, структурно-логічна схема, модель, що використовується для осмислення, опису та можливої оптимізації елементів реальної системи.
Види системного аналізу
Аналіз системний — неоднорідне явище. Залежно від дослідницьких завдань і методологічних процедур, розрізняють такі види аналізу системного:
- системно-компонентний — вивчає склад системи та виокремлює компоненти, взаємодія котрих зумовлює наявність у системи тих чи тих характеристик;
- системно-структурний — досліджує внутрішні зв’язки та взаємодію елементів системи;
- системно-функціональний — виявляє інформаційно-функціональні залежності на різних рівнях: між компонентами системи, між компонентами і системою в цілому, між системою в цілому та іншою системою, до складу якої вона входить;
- системно-інтегративний — описує властивості системи в цілому, котрі не притаманні її окремим компонентам;
- системно-комунікаційний — вивчає взаємодію системи з навколишнім середовищем;
- системно-історичний — досліджує ретроспективу та перспективу розвитку системи, розглядає її в процесі виникнення, становлення, функціонування та розвитку.
Досліджуючи складні об’єкти, явища і процеси як системи, використовують усі зазначені види аналізу системного або обирають найбільш адекватні накресленим завданням.
Дослідницькі процедури
Немає єдиної методики аналізу системного — в різних науках його застосування має свої особливості, пов’язані з галузевим предметним полем. При цьому системний аналіз заснований на загальних принципах послідовності, цілісності, єдності елементів, взаємовпливу та взаємозалежності частин і цілого. Типові процедури аналізу системного:
- визначення мети і завдань дослідження;
- виокремлення об’єкта і предмета дослідження;
- збирання та оброблення інформації;
- виявлення структури об’єкта, описування його властивостей, умов існування;
- визначення цілей життєдіяльності об’єкта;
- побудова гіпотез про механізм функціонування об’єкта;
- дослідження об’єкта за допомогою моделей і неформальних методів;
- уточнення гіпотез про механізм функціонування об’єкта, корегування моделей;
- розроблення рішень щодо управління системним об’єктом;
- прогнозування наслідків реалізації розроблених управлінських рішень, вибір найбільш раціональних для практичного втілення.
Оскільки кожна система може розглядатися з різних позицій, то під час аналізу системного важливо виокремити системотвірний чинник (параметр), який зумовлює цілісність і структурованість системи, інтегрує її як сукупність взаємопов’язаних елементів.
Також слід зважати, що будь-яка система перебуває в певному середовищі, тож, аналізуючи її, необхідно осмислити зовнішні системні відносини.
Значення
Аналіз системний застосовується для дослідження об’єктів, явищ і процесів різної природи і складності, а також для пошуку оптимальних шляхів розв’язання політичних, правових, економічних, соціальних, демографічних, технічних та інших проблем.
На основі результатів системно-аналітичної роботи обґрунтовують та вдосконалюють управлінські рішення в різних сферах суспільного життя. До системного аналізу вдаються, наприклад, розроблюючи системи національної безпеки, управління загальнодержавним, територіальним або місцевим розвитком, управління процесами гасіння лісових пожеж, ліквідації наслідків аварій чи катастроф, подолання соціальних конфліктів, кризових явищ в економіці чи політиці тощо.
Література
- Орловський П. М. Системный анализ (основные понятия, принципы, методология). Киев : ІЗМН, 1996. 360 с.
- Вовк В. М., Дрогомирецька З. Б. Основи системного аналізу Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2002. 248 с.
- Кобзев П. М. Системный анализ в экономике. Харьков : ХНЭУ, 2006. 184 с.
- Тарасенко Ф. П. Прикладной системный анализ. Москва : Кнорус, 2010. 246 с.
- Неліпа Д. В. Системний аналіз в політології. Київ : Центр учбової літератури, 2013. 304 с.
- Бех В. П., Бех Ю В., Туленков М. В. та ін. Системний аналіз сталого розвитку. Київ : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2015. 512 с.
- Кузь О. М., Чешко В. Ф. Філософія науки. Харків : ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2017. 172 с.
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Туленков М. В., Бех В. П. Аналіз системний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аналіз системний (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.07.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
