Аналіз типологічний у соціології
Ана́ліз типологі́чний у соціоло́гії — 1) метод соціологічного пізнання, який передбачає розчленування складних соціальних об’єктів (явищ, процесів) та їх групування на певні типи (групи, класи) на підставі їхніх істотних ознак, а також дослідження однорідних груп; 2) метаметодика аналізу даних у соціологічних дослідженнях, тобто сукупність теоретичних і емпіричних методів вивчення соціальних феноменів, що уможливлює виділення соціально значимих, внутрішньо однорідних та якісно відмінних одна від одної групи соціальних явищ.
Зміст
Історична довідка
Витоки типологічного підходу закладено не пізніше Середньовіччя в межах мовознавчих досліджень.
Виникнення аналізу типологічного як методу вивчення складних об’єктів пов’язують насамперед із зародженням компаративістики наприкінці 18 — початку 19 ст. Перші типологічні класифікації з’явилися у соціально-культурному контексті (мовознавство, лінгвістика) і були переважно порівняльно-історичними. При цьому формувалися два типологічні напрями — шлегельріанський (еволюційний, генетичний) і гумбольдтріанський (таксономічний). Другий виявився затребуванішим у науці, відтак основоположником типологічного аналізу вважають філософа, філолога, державного діяча Вільгельма фон Гумбольдта (1767–1835).
До розвитку типологічного аналізу спричинився соціолог та економіст А. Сміт (1723–1790). Типологічний підхід також застосовували: К. Маркс (1818–1883) у теорії соціально-економічних формацій; Г. Спенсер (1820–1903) у типології суспільств; Е. Дюркгейм (1858–1917) у типології самогубств; М. Вебер (1864–1920) у теорії ідеальних типів; М. Данилевський (1822–1885) у концепції культурно-історичних типів цивілізації та ін.
Галузі застосування
За допомогою типологічного аналізу досліджують:
- соціальні типи і типи соціального як такого, наприклад, типи чогось (ціннісних орієнтацій, соціальних установок, подій, уявлень, переваг тощо) або типи когось (індивідів, малих груп, етнічних або інших спільнот, виборців, споживачів тощо);
- типи суспільств і типи як форми соціальних взаємодій у тріаді: особистість — спільнота — суспільство;
- типи суспільної свідомості (катастрофічна, ілюзорна, утопічна, раціоналістична тощо).
Застосування типологічного аналізу зумовлюється метою соціологічного дослідження, зокрема, можливістю інтерпретації однотипних соціальних явищ як об’єктів соціального конструювання, моделювання, прогнозування або управління.
Дослідницькі операції
Типологічний аналіз спрямований на пізнання внутрішньо складних соціальних об’єктів. У процесуальному плані передбачає низку послідовних етапів, які зводяться до процедур виявлення загальних і значимих ознак (рис) досліджуваних об’єктів та процедур групування — об’єднання об’єктів у певні типи, класи, з огляду на їх подібність.
Головні етапи типологічного аналізу:
1) Побудова апріорної типології — попереднє розчленування досліджуваних соціальних об’єктів на великі групи (класи), наприклад, соціальні, політичні, економічні, соціокультурні, демографічні тощо. На емпіричному рівні це означає виділення якісно однорідних сукупностей досліджуваних об’єктів. Останнє є умовою для застосовування математичних методів.
2) Визначення об’єкта типології — сукупності загальних істотних ознак (рис, властивостей) досліджуваних соціальних об’єктів, що уможливлює розгляд цих об’єктів як носіїв соціальних явищ певного типу.
3) Операціоналізація поняття «основа (підстава) типології». Йдеться про сукупність змістових передумов для визначення того, які соціальні об’єкти слід вважати подібними, однотипними, а які — розбіжними різнотипними. Основа типології може бути формалізована різними способами: графічними, аналітичними, статистичними, семіотичними, лінгвістичними тощо. Формалізація понять, якими оперує аналіз типологічний, відбувається в період підготовки вихідних даних, при обранні математичних методів аналізу досліджуваних об’єктів або при інтерпретації результатів, отриманих за допомогою цих методів.
4) Побудова ознакового поля (простору). На цьому етапі унормовують, зважують ознаки, вибирають кількісні характеристики найістотніших типотворчих (класифікаційних) ознак.
5) Вибір формального апарату типологізації — способу розчленування соціальних об’єктів на однорідні групи. При цьому передбачається комплексне використання різноманітних класифікаційних процедур, кожна з яких виявляє різні структурні особливості вихідних даних.
6) Визначення стратегії інтерпретації результатів типологічного аналізу. На цьому етапі описують класи досліджуваних явищ, аналізують можливі причини розбіжностей у типології та класифікації, переходять від формальної класифікації до змістової типології об’єктів. У підсумку цього етапу в окремих випадках може змінюватися апріорна типологія, формальна класифікація тощо шляхом об’єднання чи розподілення окремих класів досліджуваних об’єктів.
Значення
Завдяки аналізу типологічному соціологи отримують дослідницькі моделі, схеми і методики пізнання різноманітних соціальних феноменів. Використовуючи типологічний аналіз, Т. Парсонс, Р. Мертон і Н. Луман створили теорію соціальних систем; П. Бурдьє — концепцію типів соціального капіталу; П. Штомпка — типологію соціальних процесів; Ж. Тощенко — типологію суспільної свідомості; А. Здравомислов — типологію способу життя тощо.
Аналіз типологічний має також певні недоліки. У процесі формування типологій соціальних явищ нерідко трапляються ототожнення нетотожного при сходженні від конкретного до абстрактного. Крім того, соціологічні типології можуть залежати від політичної чи національної кон’юнктури, оцінювати одній й ті самі соціальні події в різний спосіб — як визвольну боротьбу, окупацію, державний переворот тощо.
Типологічний аналіз, з одного боку, є зручним та ефективним інструментарієм; з іншого — створює певні ризики, пов’язані з інтерпретацією і створенням значень тих або тих соціальних явищ і подій.
Література
- Типология и классификация в социологических исследованиях / Отв. ред. В. Г. Андриенков, Ю. Н. Толстова. Москва : Наука, 1982. 296 с.
- Каныгин Г. В. Инструментальные средства и методические принципы анализа качественных данных // Социология: методология, методы, математические моделирование. 2007. № 25. С. 70–98.
- Татарова Г. Г. Основы типологического анализа в социологических исследованиях. Москва : Издательский дом «Высшее образование и наука», 2009. 236 с.
- Семаго М. М. Типология отклоняющегося развития. Модель анализа и её использование в практической деятельности. Москва : Генезис, 2011. 400 с.
- Антошкин В. Н. Типологический анализ и повышение эффективности социального управления // Современные исследования социальных проблем. 2012. № 6 (14). С. 1–20.
- Самсонова Т. И. Анализ данных в социологии. Санкт-Петербург : Издательство Санкт-Петербургского государственного экономического университета, 2015. 324 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Туленков М. В. Аналіз типологічний у соціології // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аналіз типологічний у соціології (дата звернення: 7.05.2024).
Оприлюднено: 16.09.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
