Ананьїн, Степан Андрійович
Ана́ньїн, Степа́н Андрі́йович (28.10.1874, м. Зміїв, Харківська область, тепер Україна — 01.01.1942, там само) — педагог, психолог, педолог, філософ, організатор освіти, громадський діяч.
|
Ананьїн, Степан Андрійович | |
|---|---|
| Народження | 28.10.1874 |
| Місце народження | Зміїв |
| Смерть | 01.01.1942 |
| Місце смерті | Зміїв |
| Alma mater | Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | педагогіка, організація освіти |
Життєпис
Народився в учительській сім’ї.
Навчався на юридичному факультеті Харківського університету (1893–1897; тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). Залишився на декілька років на кафедрі кримінального права професорським стипендіатом. 1905 завершив навчання на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка) і був прийнятий на кафедру філософії університету професорським стипендіатом. 1908 склав магістерський іспит.
З 1912 став приват-доцентом Київського університету. Викладав у Київський 3-й (1906–1912) та 5-й (1907–1909) гімназіях, Київській жіночій гімназії О. Плетньової (1906), Є. Євсєєвої (1907) та чоловічій В. Науменка (1911–1913). Читав лекції на курсах: Вечірніх загальноосвітніх при гімназії В. Петра (1907), Київських сільськогосподарських (1911–1914), Вищих жіночих (1911–1915), Вечірніх вищих жіночих (1912–1916).
1915 захистив магістерську дисертацію: «Інтерес у вченні сучасної психології і педагогіки», того ж року опублікував однойменну книгу. З 1916 — доцент Київського університету. 1907–1925 працював у Комерційному училищі М. Хорошилової (реорганізована у 2-гу Київську реальну школу, а пізніше — у трудову школу № 33) спочатку як викладач, 1908–1909 — в. о. директора, 1910–1925 — директор. Викладав у Київському Фребелівському жіночому педагогічному інституті (1911–1918), Комерційному (1912–1925), Агрономічному (1925) інститутах. У 1921–1925 очолював кафедру педагогіки, а також факультет професійної освіти Київського інституту народної освіти (КІНО). Був деканом інструкторсько-педагогічного факультету Київської консерваторії (1922–1925). У 1919–1925 — директор Тимчасових педагогічних курсів, 1921–1925 — зав. відділу нормального дитинства Київської обласної педагогічної станції, 1922–1925 — декан, а також президент Педологічного інституту.
Громадський представник на трьох Всеросійських з’їздах із психології; ініціатор (на громадських засадах) педологічних семінарів при КІНО; дійсний член Українського науково-дослідного інституту педагогіки (1928).
1925 через проблеми зі здоров’ям переїхав до м. Змієва, де провів останні роки життя.
Доробок
Автор понад 30 праць. Напрями наукових досліджень пов'язані із пошуком альтернативних інноваційних підходів до змісту та організації освіти, розробленням нових моделей школи. Серед тем наукових розвідок — вивчення психічних процесів і функцій індивіда («Дослідження з теорії пізнання», 1912), пізнавального інтересу особистості («Інтерес у вченні сучасної психології і педагогіки», 1915); дослідження моральних ідеалів учнів («Дитячі ідеали», 1911), мети, завдань, змісту освіти в середній школі («Історія педагогіки», 1911; «Нариси з педагогіки середньої школи», 1914; «Сучасна доба і виховання», 1922; «До питання про знесення класно-урочної системи», 1924); висвітлення проблем виховання — естетичного («Естетичне виховання», 1922) і, зокрема, музичного («Психологія музичних переживань», 1923; «До вивчення музичного боку дітей та дитячої музичної здібності», 1924), образотворчого («Дитяча художня творчість і педагогічні збочення», 1928), трудового («Трудове виховання, його минуле і сучасне», 1924), а також інноваційних методів навчання («Екскурсійний метод викладання», 1922; «Педологічний семінар при Київському ІНО», 1923) та розвитку дитини («Педологія», 1923); зарубіжного освітнього досвіду («30 слів до Педагогічної енциклопедії», 1924; «З педагогічного життя Німеччини», 1924; «Актуальні питання педагогіки на Заході», 1924; «Історія педагогічних течій», 1929).
Творчо-літературний напрям діяльності представлений працями: «Злочин і покарання в "Law in a Conodia" Данте» (1897), «Учіння Платона про прекрасне» (1901), «Софіст. Діалог Платона» (1907), «Розкопки на місці стародавнього Кноса на Кріті» (1912). Теоретичні розробки Ананьїна підтверджують його наукову діяльність як укладача (у співавт. з М. Цитроном) педагогічного словника-довідника, бібліографії з тем педагогіки та психології, автора курсів лекцій із загальної педагогіки, історії педагогіки, логіки, політ. економіки, правознавства, психології, філософської пропедевтики: «Педагогічний календар довідник» (1911), «Історія педагогіки» (1911), «Педагогічний довідник» (1912).
Упродовж життя обстоював концепцію формування гармонійно розвиненої особистості та підготовки учнів до постійного освітнього і професійного розвитку. Уперше в історії вітчизняної освітньої галузі ґрунтовно висвітлив світовий доробок із психолого-педагогічної проблеми інтересу; увів термін «педагогіка інтересу», доводив роль пізнавального інтересу як важливого стимулу навчання й виховання дітей. Наголошував на цінності естетичного і трудового виховання для формування гармонійної особистості, поряд з інтелектуальною освітою, моральним вихованням і фізичним розвитком.
Особливу роль надавав методам естетичного виховання, що впливають як на всебічний розвиток дитини, так і на окремі психічні функції. Початкову художню освіту розглядав як передумову успішного здійснення багатьох життєвих покликань та необхідний засіб для розуміння культурних цінностей мистецтва.
Праці
- Законоведение. Киев, 1906;
- Софист. Диалог Платона. Киев, 1907;
- Интерес по учению современной психологии и педагогики. Киев, 1915; Педология // Путь просвещения. 1923. № 4;
- Трудове виховання. Його минуле і сучасне. Київ, 1924;
- Історія педагогічних течій. Новітні педагогічні течії. Харків, 1929–1931.
Література
- Дічек, Н. П. Ананьїн Степан Андрійович (1874-1942) : педагог, психолог, фахівець з теорії виховання, порівняльної педагогіки // Українська педагогіка в персоналіях : у 2-х кн. Київ : Либідь, 2005. Кн.2. С. 210-217.
- Кошечко Н. В. Методи виховання дитини у контексті науково-педагогічної діяльності С. А. Ананьїна // Problemy rodziny na poczatku trzeciego tysiaclecia. Naukowe wydawnictwo Piotrkowskie : in 2 t. Piotrków Trybunalski, 2007. T. 2.
- Марушкевич А. А., Кузьменко Н. М., Кошечко Н. В. та ін. Соціально-педагогічні ідеї освітян кінця ХІХ–ХХ. Київ, 2012.
- Коваленко О. Перервана педагогічна слава // Освіта України. 2014. № 24.
- Іващенко В. Педагогічна спадщина С. Ананьїна у фонді Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені
В. О. Сухомлинського // Вісник Книжкової палати. 2015. № 8.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кошечко Н. В. Ананьїн, Степан Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ананьїн, Степан Андрійович (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
