Англо-ірландський договір 1921
А́нгло-ірла́ндський до́говір 1921 (повна офіційна назва — «Статті угоди за договором між Великою Британією та Ірландією»; англ. «Articles of Agreement for a Treaty between Great Britain and Ireland») — угода між урядом Великої Британії та представниками невизнаної Ірландської Республіки, укладена в м. Лондоні 06.12.1921.
Історична довідка
Підписанням цього документа було завершено партизанську війну, яку з 1919 вела Ірландська республіканська армія проти британської адміністрації та сил безпеки в Ірландії. Угоді передував ухвалений британським парламентом «Акт, покликаний забезпечити краще управління Ірландією» (1920), згідно з яким острів було поділено на дві самоврядні частини — Південну (26 графств) та Північну (6 графств) Ірландії.
Ірландська сторона погодилася на укладення Англо-ірландського договору під тиском уряду Великої Британії, який погрожував розпочати повномасштабну війну проти Ірландської республіканської армії.
Від імені британської делегації угоду підписали прем’єр-міністр Великої Британії Д. Ллойд Джордж (глава делегації), Дж. О. Чемберлен, В. Черчилль тощо, від ірландської — лідер партії «Шинн Фейн» А. Гріффіт (глава делегації), М. Дж. Коллінз, Р. Бартон та інші. Англо-ірландський договір ратифікували парламент Великої Британії, Палата громад Південної Ірландії та революційна Асамблея Ірландської Республіки.
Характеристика
Відповідно до умов Англо-ірландського договору, Ірландія мала перетворитися на Вільну Ірландську Державу з правами британського домініону. Головою держави залишався британський монарх, якому мали дати клятву вірності члени майбутнього парламенту Ірландії.
Велика Британія зобов’язувалася вивести свої війська з території Вільної Ірландської Держави, за винятком кількох портів під контролем королівських ВМС. Північна Ірландія зберігала за собою право виходу зі складу Вільної Ірландської Держави, яким вона скористалася в 1922. Положення Англо-ірландського договору мали перевагу перед національним законодавством Ірландії.
Укладення угоди призвело до розколу керівництва невизнаної Ірландської Республіки. Президент республіки та лідер національно-визвольного руху Е. де Валера не підтримав угоду й 09.01.1922 склав повноваження. Проти договору виступила також значна частина членів партії «Шинн Фейн» та більшість командирів і особового складу Ірландської республіканської армії. Розкол спричинив громадянську війну 1922–1923, під час якої ірландські урядові війська за військово-технічної підтримки Великої Британії придушили опір прихильників негайного звільнення та об’єднання Ірландії.
Значення
Англо-ірландський договір завершив багатовікову боротьбу ірландців за створення власної держави, але санкціонував поділ країни на південну й північну частини та збереження влади Великої Британії в останній. Це створило передумови для подальшого розгортання конфлікту між католиками-республіканцями та протестантами-лоялістами.
Переважна частина положень договору втратила чинність після введення в дію 29.12.1937 ухваленої на референдумі 01.07.1937 Конституції, що проголошувала утворення незалежної держави — Республіки Ірландії.
Література
- Macardle D. The Irish Republic. Dublin : Wolfhound Press, 1999. 1046 p.
- Costello F. The Irish Revolution and its Aftermath, 1916–1923: Years of Revolt. Dublin; Portland : Irish Academic Press, 2002. 352 p.
- Atlas of Irish History / Ed. by S. Duffy. Dublin : Gill & Macmillan, 2012. 144 p.
- Fanning R. Fatal Path: British Government and Irish Revolution, 1910–1922. London : Faber and Faber, 2013. 464 p.
- Weeks L., Fathartaigh M. The Treaty: Debating and Establishing the Irish State. Newbridge : Irish Academic Press, 2018. 324 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Казакевич Г. М. Англо-ірландський договір 1921 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Англо-ірландський договір 1921 (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
