Андерсон, Маріан
А́ндерсон, Ма́ріан (англ. Anderson, Marian; 27.02.1897, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США — 08.04.1996, м. Портленд, шт. Орегон, США) — співачка (контральто), виконавиця класичної музики, афроамериканських пісень (спіричуел).
|
Андерсон, Маріан (Anderson, Marian) | |
|---|---|
| Народження | 27.02.1897 |
| Місце народження | Філадельфія |
| Смерть | 08.04.1996 |
| Місце смерті | Портленд |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво, виконавство класичної музики, афроамериканських пісень |
Життєпис
Із 6 р. співала в баптистському церковному хорі. Уже в ранньому віці за вокальні здібності Маріон називали «дитиною-контральто». Володіла голосом широкого діапазону: виконувала альтові і сопранові партії, які переважали в репертуарі, а також партії в ансамблевих номерах. З 13 р. співала в різних хорових колективах м. Філадельфії.
1921 закінчила cередню школу р-ну Південної Філадельфії. Не була прийнята до Музичної академії Філадельфії (тепер Університет мистецтв) через афроамериканське походження). Брала приватні уроки співу в педагогів і вокалістів М. С. Паттерсон, А. Рейфснайдер, згодом у Ф. Ла Форжа. Найбільший вплив на формування вокальної майстерності співачки справив Дж. Богетті, який був її вчителем і наставником упродовж багатьох років.
1925 здобула перемогу у вокальному конкурсі, організованому Нью-Йоркською філармонією, та отримала право виступити в амфітеатрі стадіону «Левісон-Стадіум» (м. Нью-Йорк) з філармонійним симфонічним оркестром. Відтоді розпочалася активна концертна діяльність М. Андерсон.
1928 відбувся її сольний концерт у «Карнегі-холі» (м. Нью-Йорк), 1930 — у «Вігмор-холі» (м. Лондон). Від 1930 гастролювала країнами Європи (Німеччина, Велика Британія, скандинавські країни тощо). Її концерти мали успіх як серед слухачів, так і музичних критиків.
1935 Андерсон виступала в СРСР — у містах Москві, Ленінграді (тепер Санкт-Петербург), Тифлісі (тепер Тбілісі), Баку. У м. Москві, крім концертів, відбулися приватні зустрічі з К. Станіславським, композитором М. Іполітовим-Івановим та ін. представниками мистецької громади міста. К. Станіславський, високо оцінюючи талант співачки, запропонував їй підготувати партію Кармен до вистави, над якою працював в Оперно-драматичній студії.
Влітку 1936 відбулися концерти Андерсон в Україні — у містах Києві, Одесі та Харкові.
09.04.1939 виступила в м. Вашингтоні, на площі, біля підніжжя меморіалу А. Лінкольна. Концерт просто неба був улаштований друзями співачки з-за відмови реакційної організації «Дочки американської революції» надати для виступу вашингтонський «Конститьюшен-хол» (через її афроамериканське походження). Концерт зібрав понад 75 тис. слухачів і став демонстрацією підтримки афроамериканців, транслювався по радіо та був відзнятий на кіноплівку.
У часи Другої світової війни та Корейської війни 1950–1953 співачка виступала з концертами на військових базах та у шпиталях.
1955 відбувся дебют Андерсон на оперній сцені в партії Ульріки («Бал-маскарад» Дж. Верді) у Метрополітен-опера. Вона стала першою темношкірою солісткою, що виступила на сцені цього театру.
1956 написала автобіографію «Господи, що за ранок!» («My Lord, What a Morning») за назвою популярного спіричуел.
Від 1958 стала делегаткою ООН, «послом доброї волі» в країнах Африки та Азії.
Останній концерт відбувся 18.04.1965 у «Карнегі-холі». Після закінчення виконавської кар’єри мешкала на власній фермі в м. Денбері (шт. Коннектикут).
Похована на кладовищі Іден (м. Коллінгдейл, шт. Пенсильванія).
Творчість
За 40 р. інтенсивної концертної діяльності М. Андерсон дала понад 2 000 концертів (іноді бл. 100 за сезон). Її виконання вирізнялося вокальною майстерністю, витонченою музикальністю, щирістю, почуттям смаку, внутрішньою шляхетністю та продуманістю інтерпретацій. Голос Маріан вражав густим оксамитовим забарвленням, потужністю, насиченістю та тембральним багатством.
Різностильовий репертуар включав арії з опер, ораторій, кантат; зразки камерно-вокальної музики; народні пісні, а також спірічуелс. Основу концертних програм становили твори західноєвропейських композиторів (Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя, Л. ван Бетховена, Ф. Шуберта, Р. Шумана, Й. Брамса, Г. Малера, Я. Сібеліуса, Е. Гріга, К. Сен-Санса, Дж. Верді, К. Дебюссі, Р. Штрауса); опуси американського композитора Дж. Гершвіна. Російська класика була представлена творами П. Чайковського, С. Рахманінова. Найулюбленішим композитором співачки був Ф. Шуберт, усі свої концертні програми вона розпочинала його творами.
Талант Андерсон увиразнився в ліричній сфері — вона створила елегійно-споглядальні, піднесено-скорботні, сповнені внутрішнього драматизму та шляхетної стриманості, образи.
Визнання і нагороди
Стала першою виконавицею афроамериканського походження, яка отримала світове визнання (попри бойкоти й перешкоди расистів); її ім’я стало символом боротьби афроамериканців за громадянські права та расову рівність.
Виступала на інавгураціях президентів СЩА Д. Ейзенхауера і Дж. Кеннеді, співала для королів Швеції та Данії.
Удостоєна державних нагород і премій США: Президентської медалі Свободи (1963), Золотої медалі Конгресу США (1977), Національної медалі США в мистецькій галузі (1986) тощо. Лауреат премії «Греммі» в номінації «За життя в мистецтві» (1991), Філадельфійської премії Е. Бока (1940) та ін.
За внесок у розвиток індустрії звукозапису на голлівудській «Алеї слави» 08.02.1960 закладено іменну зірку співачки. 1998 у м. Філадельфії в будинку, де мешкала А. (1924–1943), відкрито музей.
Для підтримки молодих співаків Андерсон започаткувала спеціальну стипендію (1941–1976, 1990–1998). У 1998 її перетворено на премію Андерсон («Marian Anderson Awаrd»), якою, крім вокалістів, нагороджують діячів культури за досягнення в гуманітарній сфері (серед лауреатів — Е. Тейлор, О. Вінфрі, Р. Гір тощо).
2005 на честь співачки випущено поштову марку.
2019 Національна портретна галерея в м. Вашингтоні організувала виставку «Одне життя: Маріан Андерсон».
Твори
- My Lord, What a Morning: An Autobiography. Urbana; Chicago : University of Illinois Press, 2002. 352 p.
- Р о с. п е р е к л. — «Господи, что за утро!» Главы из автобиографии. // Исполнительское искусство зарубежных стран : в 9 вып. Москва : Музиз, 1962. Вып. 1. С. 119−140.
Література
- Тиц Б. Мариан Андерсон // Советская музыка. 1935. № 3. С. 92−93.
- Тимохин В. Ее стихия — возвышенная лирика (к 70-летию со дня рождения Мариан Андерсон) // Советская музыка. 1972. № 5. С.117–119.
- Kaplan H. Marian Anderson. San Francisco : Pomegranate, 2007. 63 p.
- Eidsheim N. The Race of Sound: Listening, Timbre, and Vocality in African American Music. Durham : Duke University Press, 2019. 288 p.
- Meacham J., McGraw T. Songs of America: Patriotism, Protest, and the Music that Made a Nation. New York : Random House, 2019. 320 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Сітенко Т. В. Андерсон, Маріан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андерсон, Маріан (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
