Андрич, Іво
А́ндрич, І́во (хорв. Andrić, Ivo, серб. Андрић, Иво; 09.10.1892, с. Долац біля м. Травник, тепер Боснія і Герцеговина — 13.03.1975, м. Белград, тепер Сербія) — письменник, громадський діяч, член Сербської академії наук (з 1946), лауреат Нобелівської премії з літератури (1961). Писав сербсько-хорватською мовою (латинською графікою, поширеною серед хорватів).
|
Андрич, Іво (Andrić, Ivo) | |
|---|---|
| Народження | 09.10.1892 |
| Місце народження | Долац |
| Смерть | 13.03.1975 |
| Місце смерті | Белград |
| Alma mater | Грацький університет |
| Напрями діяльності | дипломатія, літературна творчість, проза, критика |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Почесні звання | Герой Соціалістичної Праці (з 1972) |
| Лауреат Нобелівської премії - література | 1961 |
Життєпис
Народився в сім’ї ремісника. Навчався в університетах міст Загреба, Відня, Кракова. Закінчив 1919 університет у м. Граці (Австрія).
Брав участь у національно-визвольному русі «Молода Боснія», за що був заарештований (1914–1917).
Один із засновників журналу «Літературний південь» («Книжевни юг»; 1917).
У 1920–1930-х працював у посольствах і консульствах Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 — Югославії) в різних країнах.
1941 залишив дипломатичну діяльність та повернувся до м. Белграда.
З 1954 — голова Спілки югославських письменників.
Творчість
Писати почав ще в школі. Перші твори опубліковано в журналах «Вихор» («Vihor»), «Сучасник» («Savremenik») та ін. Перші збірки «Ex Ponto» (1918) і «Неспокій» («Nemiri»; 1920) — поетично-медитативна проза.
На основі фольклорних мотивів різних народностей Боснії написав цикл оповідань, які було опубліковано трьома окремими виданнями «Оповідання» («Pripovetke»; 1924; 1931; 1936).
У трилогії романів: «Міст на Дрині» («Na Drini cuprija»), «Травницька хроніка» («Travnicka chronica»), «Панночка» («Gospodjica»; усі три — 1945) відтворив трагічну долю боснійців під владою чужоземців.
До творчої спадщини Андрича належать також збірки оповідань, повістей та романи: «Притча про візирового слона» («Priča o vezirovom slonu», 1948), «Проклятий двір» («Prokleta avlija», 1954), «Панорама» («Panorama», 1958) та ін.
Автор літературно-критичних праць про Петра ІІ Петровича, В. Караджича, Ф. Гойю, М. Горького та ін.
У творах використовував історичну тематику для філософського осмислення сучасності, сенсу буття людини й пошуків виходу з кризових ситуацій. Стилю автора притаманні глибина психологічного аналізу та універсальний символізм.
Українською мовою окремі твори Андрича переклали С. Панько, І. Ющук, З. Гончарук та ін.
Визнання
Лауреат Нобелівської премії з літератури (1961).
Герой Соціалістичної Праці (з 1972).
Квартиру в м. Белграді, де Андрич мешкав упродовж останніх років життя, 1976 перетворено на меморіальний музей. Там можна побачити книги, рукописи, документи, фото та особисті речі письменника.
Іменем Андрича названо одну з вулиць у м. Белграді, а також вулиці в містах Боснії та Герцеговини.
28.06.2014 у м. Вишеграді на честь Андрича офіційно відкрито містобудівний проект Андричград площею понад 1,7 га.
Додатково
Незадовго до смерті Андрич заявив про збереження усіх його речей як частину ендавменту — фінансових пожертв. Від 1976 адміністративний комітет м. Белграда організовує щорічні міжнародні конференції, надає гранти іноземним вченим, які досліджують творчість Андрича.
Андрич — єдиний лауреат Нобелівської премії серед письменників колишньої Югославії.
Дослідники творчості Андрича по-різному кваліфікують приналежність автора до сербської, хорватської чи боснійської літератури. В офіційних документах Андрич зазначав себе хорватом, а рідною мовою вважав хорватську. Твори писав сербсько-хорватською мовою, яка була на той час офіційною, однак, як було прийнято у Хорватії, використовував латинську абетку (т. з. гаєвиця).
Твори
- Most na Žepi. Sarajevo : Svjetlost, 1967. 316 p.
- Prokleta avlija. Sarajevo : Matica hrvatska, 2007. 147 p.
- Na Drini ćuprija. Zagreb : Školska knjiga, 2013. 505 p.
- Priča o vezirovom slonu i druge novele. Zagreb : Školska knjiga, 2014. 552 p.
- У к р. п е р е к л. — Міст на Дрині. Київ : Держлітвидав УРСР, 1957. 330 с.
- Проклятий двір. Київ : Радянський письменник, 1957. 112 с.
- Зеко. Київ : Держлітвидав УРСР, 1958. 375 с.
- Притча про візирового слона та інші новели. Київ : Дніпро, 1973. 332 с.
Література
- Ющук І. Співець людяності // Притча про візирового слона та інші новели. Київ : Дніпро, 1973. 331 с.
- Панько С. Нобелівський лауреат // Панько С. Дороги, друзі... Нотатки письменника. Ужгород : Карпати, 1974. 133 с.
- Лауреаты Нобелевской премии : в 2 кн. / Пер. с англ. Москва : Прогресс, 1992. Кн. 1. 775 с.
- Savić Benghiat D., Skoric S., Đukić Perišić Z. Jewish Portraits in the Works of Ivo Andrić. Toronto : Serbian Literary, 2005. 91 p.
- Müller M. Die Selbst- und Fremdwahrnehmung der bosnischen Völker in der historischen Prosa von Ivo Andric und Isak Samokovlija. Frankfurt am Main : Lang, 2006. 197 p.
- Деркач О. М. Проблема «жіночої долі» як критерій типізації персонажів (на матеріалі оповідань Іво Андрича 20-х — 30-х рр.) // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур: Пам’яті академіка Леоніда Булаховського. 2011. Вип. 16. С. 275–280.
- Vuksanović M. Delo Ive Andrića. Beograd : SANU, 2018. 580 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гримич В. Г. Андрич, Іво // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андрич, Іво (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 29.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
