Андроников, Іраклій Луарсабович
Андро́ников, Іра́клій Луарса́бович [ рос. Андроников, Ираклий Луарсабович; справжнє прізвище — Андроникашвілі (рос. Андроникашвили); 15.09.1908, м. Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація — 11.06.1990, м. Москва, тепер Російська Федерація] — письменник, літературознавець, актор, доктор філологічних наук (з 1956), народний артист СРСР (з 1982). Писав російською мовою.
|
Андроников, Іраклій Луарсабович (Андроников, Ираклий Луарсабович) | |
|---|---|
| Справжнє прізвище | Андроникашвілі |
| Народження | 15.09.1908 |
| Місце народження | Санкт-Петербург |
| Смерть | 11.06.1990 |
| Місце смерті | Москва |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Місце діяльності | Росія |
| Напрями діяльності | літературознавство, мистецтвознавство, телебачення |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї адвоката. 1930 закінчив історико-філологічний факультет Ленінградського університету (тепер Санкт-Петербурзький державний університет). Паралельно навчався в Інституті історії мистецтв.
Працював лектором у філармонії, співробітником редакцій гумористичних журналів та журналів для дітей, бібліографом. Учасник Другої світової війни.
З 1939 ― член Спілки письменників СРСР.
Від 1954 працював на Центральному телебаченні.
Творчість
Досліджував творчість М. Лермонтова; опублікував низку статей про невідомі факти з біографії письменника, монографію «Лермонтов у Грузії у 1837 році» («Лермонтов в Грузии в 1837 году»; 1955). Загалом уклав дев’ять книг про життя письменника, які стали основою «Лермонтовської енциклопедії» (1981). Андроников займався також облаштуванням будинку-музею М. Лермонтова в м. Москві.
Основні літературознавчі праці: «Життя Лермонтова» («Жизнь Лермонтова», 1939); «Оповідання літературознавця» («Рассказы литературоведа», 1949); «Тагільська знахідка» («Тагильская находка», 1956); «Лермонтов. Дослідження і знахідки» («Лермонтов. Исследования и находки», 1964) та ін.
1935 вперше виступив публічно в клубі письменників м. Москви, презентуючи усні портрети (розповіді) про письменників, артистів, композиторів, учених (О. Толстого, С. Маршака, В. Качалова, Вс. Іванова, В. Шкловського та ін.). Він майстерно відтворював жести, міміку, інтонацію та передавав сутність характеру того, про кого розповідав.
Виступав із розповідями на телебаченні. Його авторський підхід до подачі розповідей, що виходили циклом телепередач «Іраклій Андроников розповідає», називали театром одного актора. Було знято кілька фільмів, у яких Андроников демонструє свою майстерність: «Портрети невідомих» («Портреты неизвестных», 1970), «Слово Андроникова» («Слово Андроникова», 1974) та ін.
Андроников та Україна
У статті «Поезія Довженка» («Поэзия Довженко»; 1958) писав про новаторство українського кінодраматурга й кінорежисера.
У нарисах «Зошит Василя Завелейського» («Тетрадь Василия Завелейского»; 1968), «Зачаклований вірш» («Заколдованное стихотворение»; 1963), «Втрачені записки» («Утраченные записки»; 1970) є цікаві літературно-краєзнавчі матеріали, пов’язані з Україною, зокрема з м. Києвом.
Стаття «Хранителі правди» («Хранители правды»; 1970) містить відомості про документальні матеріали письменників, що зберігаються в державних архівах міст Москви та Санкт-Петербурга, зокрема про особисті фонди О. Довженка й С. Кравчинського.
Визнання
Лауреат Державної премії СРСР (1967), Ленінської премії (1978).
Додатково
1931 Андроникова було заарештовано (справа № 4246) разом зі Д. Хармсом та О. Введенським. 28.12.1931 на підставі звинувачень про членство в антирадянському угрупованні, Андроникова було взято під варту. 29.01.1932 підписано постанову про звільнення з-під варти і справу Андроникова закрито через відсутність доказів.
Твори
- Собрание сочинений : в 3 т. Москва : Художественная литература, 1980–1981.
- «Все живо»: Рассказы, портреты, воспоминания. Москва : Советский писатель, 1990. 492 с.
- Лермонтов: исследования и находки. Москва : АСТ, 2013. 635 с.
- К музыке. Санкт-Петербург : Центр гуманитарных инициатив, 2015. 240 с.
Література
- Гинзбург Л. Г. Ираклий Андроников и его вклад в развитие российской культуры XX века // Проблемы истории культуры. 2007. Вып. 4. С. 177–185.
- Бродавко Р. Неповторимый Андроников // Одесский альманах «Дерибасовская–Ришельевская». 2008. № 32. С. 258–263.
- Огрызко В. В. Театр одного актера: Ираклий Андроников // Огрызко В. В. Победители и побежденные: Судьбы и книги : в 3 т. Москва : Литературная Россия, 2010. Т. 1. C. 58–63.
- Безелянский Ю. Н. Создатель жанра «говорящей литературы» Ираклий Андроников // Безелянский Ю. Н. Опасная профессия: писатель. Москва : Человек, 2013. С. 373–380.
- Притяжение Андроникова. Статьи. Очерки. Воспоминания / Сост. Е. Н. Шелухина. Москва; Санкт-Петербург : Курбанов И. В., 2015. 464 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кривошапова С. А. Андроников, Іраклій Луарсабович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андроников, Іраклій Луарсабович (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.07.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
