Андронов, Олександр Олександрович
Андро́нов, Олекса́ндр Олекса́ндрович (рос. Андронов, Александр Александрович; 11.04.1901, м. Москва, тепер РФ — 31.10.1952, м. Нижній Новгород, тепер РФ) — фізик, фахівець в галузі електротехніки, радіофізики й прикладної механіки, академік АН СРСР (з 1946). Засновник наукової школи з теорії нелінійних коливань та її застосувань у радіофізиці, автоматичному регулюванні, динаміці машин.
Андронов, Олександр Олександрович (Андронов, Александр) | |
---|---|
Народження | 11.04.1901 |
Місце народження | Москва |
Смерть | 31.10.1952 |
Місце смерті | Нижній Новгород |
Alma mater | Московський державний університет імені М. В. Ломоносова |
Місце діяльності | Росія |
Напрями діяльності | фізика, теорія коливань |
Зміст
Життєпис
1918 закінчив у м. Москві трудову школу другого ступеня й почав працювати бракувальником на заводі акціонерного товариства «Кулемет».
1919 вступив до лав Червоної Армії, працював у військово-продовольчому загоні Латвійської Радянської Республіки, монтером на електростанції, лектором у політвідділі Троїцького укріпленого району на Уралі.
1920 після перенесеного плевриту повернувся до м. Москви й вступив до Вищого технічного училища на електротехнічний факультет. 1921 одночасно із заняттями в училищі почав відвідувати лекції в Московському університеті (МДУ, тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова), куди й перевівся 1923 на фізичний факультет.
1924–1931 викладав теоретичну фізику й механіку в 2-му МДУ (тепер Московський педагогічний державний університет).
1925 після його закінчення за фахом «теоретична фізика» Андронова зараховано в аспірантуру Науково-дослідного інституту фізики при МДУ. Там навчався чотири роки під керівництвом Л. Мандельштама.
Після переїзду 1931 в м. Горький (тепер м. Нижній Новгород) розпочав роботу в Горьківському дослідному фізико-технічному інституті. 1931–1945 — завідувач кафедри фізики й теорії коливань Горьківського університету.
1934 присвоєно звання професора, 1935 — науковий ступінь доктора фізико-математичних наук.
Від 1944 (паралельно з роботою в м. Горькому) почав працювати в Московському інституті автоматики й телемеханіки (тепер Інститут проблем керування імені В. О. Трапезникова РАН).
1945 очолив кафедру теорії коливань і теорії автоматичного регулювання першого в СРСР радіофізичного факультету, створеного в Горьківському університеті за його участі.
Депутат і член Президії Верховної Ради РРФСР (з 1947).
Депутат Верховної Ради СРСР (з 1950).
Наукова діяльність
Першу наукову працю з теоретичної оптики опублікував 1926 у співавторстві з М. О. Леонтовичем.
1928 закінчив кандидатську дисертацію «Граничні цикли Пуанкаре й теорія коливань», короткий зміст доповіді про яку оприлюднив у книзі «6 з’їзд російських фізиків» і доповідях Паризької АН (1929). У цій праці сформулював низку основоположних ідей, які розробляв надалі.
Заклав підвалини теорії автоколивань, отримав фундаментальні результати в теорії автоматичного регулювання, дав картину загальної динаміки машин. Створив наукову школу фахівців у галузі нелінійних коливань.
Визнання
Орден Червоної Зірки (1944).
АН СРСР запроваджено премію імені Андронова (1969).
Цитати
«Я не знав і не знаю жодної людини, яка би відрізнялася від мого ідеалу хорошої людини менше, ніж О. О. Андронов».
«Я не знал и не знаю ни одного человека, который бы отличался от моего идеала хорошего человека меньше, чем А. А. Андронов».
(Г. С. Горелик, вчений-радіофізик. Цит. за: Горелик Г. С. Из истории развития теории колебаний в СССР // Динамика систем. Математические методы теории колебаний. 1977. Вып. 12. С. 18).
Праці
У с п і в а в т. —
- Грубые системы // Доклады Академии Наук СССР. 1937. Т. 14. № 5. С. 247–250.
- Простейшие линейные системы с запаздыванием // Автоматика и телемеханика. 1946. Т. 7. № 2–3. С. 95–106.
- Теория колебаний. 2-е изд. Москва : Наука, 1981. 568 с.
Література
- Андронов Александр Александрович. Автобиография // Физики о себе. Ленинград : Наука, 1990. С. 328–334.
- Бойко Е. С. Александр Александрович Андронов. Москва : Наука, 1991. 256 с.
- Храмов Ю. А. История физики. Киев : Феникс, 2006. 1176 с.
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Андронов, Олександр Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андронов, Олександр Олександрович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів