Андронов, Олександр Олександрович

Андронов Олександр Олександрович1.jpg

Андро́нов, Олекса́ндр Олекса́ндрович (рос. Андронов, Александр Александрович; 11.04.1901, м. Москва, тепер РФ — 31.10.1952, м. Нижній Новгород, тепер РФ) — фізик, фахівець в галузі електротехніки, радіофізики й прикладної механіки, академік АН СРСР (з 1946). Засновник наукової школи з теорії нелінійних коливань та її застосувань у радіофізиці, автоматичному регулюванні, динаміці машин.

Андронов, Олександр Олександрович

(Андронов, Александр)

Народження 11.04.1901
Місце народження Москва
Смерть 31.10.1952
Місце смерті Нижній Новгород
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Місце діяльності Росія
Напрями діяльності фізика, теорія коливань

Життєпис

1918 закінчив у м. Москві трудову школу другого ступеня й почав працювати бракувальником на заводі акціонерного товариства «Кулемет».

1919 вступив до лав Червоної Армії, працював у військово-продовольчому загоні Латвійської Радянської Республіки, монтером на електростанції, лектором у політвідділі Троїцького укріпленого району на Уралі.

1920 після перенесеного плевриту повернувся до м. Москви й вступив до Вищого технічного училища на електротехнічний факультет. 1921 одночасно із заняттями в училищі почав відвідувати лекції в Московському університеті (МДУ, тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова), куди й перевівся 1923 на фізичний факультет.

1924–1931 викладав теоретичну фізику й механіку в 2-му МДУ (тепер Московський педагогічний державний університет).

1925 після його закінчення за фахом «теоретична фізика» Андронова зараховано в аспірантуру Науково-дослідного інституту фізики при МДУ. Там навчався чотири роки під керівництвом Л. Мандельштама.

Після переїзду 1931 в м. Горький (тепер м. Нижній Новгород) розпочав роботу в Горьківському дослідному фізико-технічному інституті. 1931–1945 — завідувач кафедри фізики й теорії коливань Горьківського університету.

1934 присвоєно звання професора, 1935 — науковий ступінь доктора фізико-математичних наук.

Від 1944 (паралельно з роботою в м. Горькому) почав працювати в Московському інституті автоматики й телемеханіки (тепер Інститут проблем керування імені В. О. Трапезникова РАН).

1945 очолив кафедру теорії коливань і теорії автоматичного регулювання першого в СРСР радіофізичного факультету, створеного в Горьківському університеті за його участі.

Депутат і член Президії Верховної Ради РРФСР (з 1947).

Депутат Верховної Ради СРСР (з 1950).

Наукова діяльність

Першу наукову працю з теоретичної оптики опублікував 1926 у співавторстві з М. О. Леонтовичем.

1928 закінчив кандидатську дисертацію «Граничні цикли Пуанкаре й теорія коливань», короткий зміст доповіді про яку оприлюднив у книзі «6 з’їзд російських фізиків» і доповідях Паризької АН (1929). У цій праці сформулював низку основоположних ідей, які розробляв надалі.

Заклав підвалини теорії автоколивань, отримав фундаментальні результати в теорії автоматичного регулювання, дав картину загальної динаміки машин. Створив наукову школу фахівців у галузі нелінійних коливань.

Визнання

Орден Червоної Зірки (1944).

АН СРСР запроваджено премію імені Андронова (1969).

Цитати

«Я не знав і не знаю жодної людини, яка би відрізнялася від мого ідеалу хорошої людини менше, ніж О. О. Андронов».

«Я не знал и не знаю ни одного человека, который бы отличался от моего идеала хорошего человека меньше, чем А. А. Андронов».

(Г. С. Горелик, вчений-радіофізик. Цит. за: Горелик Г. С. Из истории развития теории колебаний в СССР // Динамика систем. Математические методы теории колебаний. 1977. Вып. 12. С. 18).

Праці

У с п і в а в т. —

  • Грубые системы // Доклады Академии Наук СССР. 1937. Т. 14. № 5. С. 247–250.
  • Простейшие линейные системы с запаздыванием // Автоматика и телемеханика. 1946. Т. 7. № 2–3. С. 95–106.
  • Теория колебаний. 2-е изд. Москва : Наука, 1981. 568 с.

Література

  1. Андронов Александр Александрович. Автобиография // Физики о себе. Ленинград : Наука, 1990. С. 328–334.
  2. Бойко Е. С. Александр Александрович Андронов. Москва : Наука, 1991. 256 с.
  3. Храмов Ю. А. История физики. Киев : Феникс, 2006. 1176 с.

Автори ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Андронов, Олександр Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андронов, Олександр Олександрович (дата звернення: 29.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
13.07.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶