Андронік I Комнін
Андро́нік І Комнін (грецьк. Ανδρόνικος Α’ Κομνηνός) (бл. 1118–1120, м. Константинополь, тепер м. Стамбул, Туреччина – 12.09.1185, м. Константинополь, тепер м. Стамбул, Туреччина), візантійський імператор у 1183–1185.
|
Андронік I Комнін (Ανδρόνικος Α’ Κομνηνός) | |
|---|---|
| Народження | бл. 1118–1120«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.1118. |
| Місце народження | Константинополь |
| Смерть | 12.09.1185 |
| Місце смерті | Константинополь |
| Напрями діяльності | політика |
Життєпис
Андронік був останнім представником династії Комнінів. Дідусь засновників династії Великих Комнінів, яка правила у Трапезундській імперії (поч. 13–15 ст.) — Алексія й Давида Великих Комнінів. Син севастократора Ісаака Комніна та дочки князя звенигородського й перемиського Володаря Ростиславовича Ірини — шлюб між ними згадано в «Повісті минулих літ», стаття за 6612 (1104) рік. Ім’я матері Андроніка відоме лише з візантійських джерел. Онук імператора Алексія І Комніна.
Виховувався в родині свого дядька імператора Іоанна II Комніна. Після смерті Іоанна ІІ і сходження на престол Мануїла І Комніна (1143) займався військовими й адміністративними справами: брав участь у походах проти турків-сельджуків і Кілікії.
Діяльність
Після організації кількох невдалих змов проти імператора Мануїла (1153–1154) Андроніка було ув’язнено. Спроба втечі 1158 була невдалою, однак у 1164 (за іншою версією — 1165) Андронік зміг утекти на волю й залишити м. Константинополь. Короткочасно перебував у м. Галичі, прийнятий князем Ярославом Осмомислом. 1165 посли від Мануїла повідомили Андроніка про його пробачення імператором, після чого він приєднався до візантійських військ у війні проти Угорщини за спадок принца Бели з династії Арпадів, який виховувався при візантійському престолі (правив Угорщиною у 1173–1196 під іменем Бели ІІІ).
1169 через конфлікт із імператором, викликаний незгодою з його планами віддати свою дочку заміж за принца Белу й оголосити останнього спадкоємцем престолу, був відісланий до Кілікії як намісник провінції. Того ж року залишив Візантію. Перебував у м. Антіохії, Єрусалимі, Дамаську й Багдаді. На поч. 1180, пізля взяття в полон його дітей і дружини візантійськими військами, добровільно приїхав до м. Константинополя, щоб просити пробачення для себе і звільнення для родини у Мануїла І.
Був пробачений і призначений намісником феми Пафлагонія. Після смерті Мануїла І 24.9.1180 виступив проти «латинської» партії, яку представляла вдова Мануїла І Марія Антіохійська як регентка при Алексії ІІ і її коханець Алексій Комнін (протосеваст, не плутати з сином Марії Антіохійської й Мануїла І Алексієм ІІ Комніном). 2.5.1182 його війська, які отримали масову підтримку населення, увійшли до м. Константинополя, після чого в місті відбувся погром «латинян» (західних, переважно італійських, купців і священиків, які користувалися покровительством Марії Антіохійської), під час якого було вбито близько 80 тис. осіб.
Отримавши фактичну владу у столиці, Андронік організував убивство й осліплення численних представників нелояльної до нього знаті. Наприкінці 1182 він змусив Алексія ІІ підписати указ про страту його матері Марії Антіохійської за зраду. У вересні 1183 його офіційно оголошено співправителем Алексія ІІ. У жовтні 1183 він організував убивство Алексія ІІ і став одноосібним правителем.
Коротке правління Андроніка було позначене намагананнями оздоровити економіку держави. Іиператор дозволив передачу пожалуваних за державну або військову службу земель у спадок. Він розпочав активну боротьбу проти піратства, поширеного біля берегів Візантії. Побудував низку фонтанів і акведуків у м. Константинополі. На час правління Андроніка припадає низка війн імперії з Антіохійским князівством, Угорщиною, Сицилією, а також напади половців і печенігів на Візантію.
У той самий час, через страх втратити владу Андронік організував терор проти візантійської знаті, чисельних представників якої обвинувачували у змові й осліплювали. Значна частина населення і знаті висловлювала незадоволення його політикою. У ніч 11–12.9.1185 двоюрідний брат Андроніка Ісаак Ангел після невдалої спроби його арешту начальником палацової охорони Стефаном Агіахристофоритом організував державний переворот. 12.9.1185 Андроніка віддали міській черні для страти, після чого його забили до смерті. Його онуки були вивезені до Грузії й виховані при дворі цариці Тамари.
Література
- Angold M. The Byzantine Empire, 1025–1204: A Political History. London: Longman, 1997. 374 p.;
- Васильев А. История Византийской империи / Пер. с англ. А. Г. Грушевой. Т. 2. — СПб.: Алетейя, 2000. 593 с.;
- Magoulias H.J. Andronikos I Komnenos: A Greek Tragedy // Βυζαντινά Σύμμεικτα. 2011. Vol. 21. P. 101–136.
Автор ВУЕ
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
