Андронім
Андро́нім [від грец. ἀνήρ (ἀνδρός) — чоловік і ὄνυμα, ὄνομα — ім’я, назва], маритонім — різновид антропоніма; іменування жінки за іменем, прізвищем чи прізвиськом її чоловіка (наприклад, Микитиха від Микита, Приймакова від Приймак, Терпилиха від Терпило).
Зміст
Поширення й характеристика
Звичай називати заміжню жінку за її чоловіком існує у всіх слов’ян, однак засоби творення андронімів, набір андронімічних формантів та валентність кожного з них у різних мовах і діалектах не однакові. Наприклад, у болгар у 19 — поч. 20 ст. андронім був обов’язковим елементом називання заміжньої жінки. Така модель, вочевидь, пов’язана зі структурою патріархальної сім’ї.
У західнослов’янських та інших мовах світу відпрізвищеві андроніми виконують роль жіночих прізвищ (напр., словац. Novaková, чес. Svobódová, угор. Horvátné — від чоловічих варіантів Novák, Svóboda, Horvát відповідно). Не однакове й місце андронімів у лексичному складі різних мов і періодів їхнього історичного розвитку.
Андроніми в українській мові
Андроніми в українській мові зафіксовано писемними пам’ятками 15–16 ст. У діалектах української мови існує 10 суфіксів для творення андронімів, зокрема -их- (найпоширеніший), -к-, -янк-, -ин-, -ан-, -ул-, -ов-, -овк-, -ин-, -а-.
У староукраїнській мові андронімами вільно послуговувалися в усіх стилях. У сучасній українській мові їх зазвичай використовують винятково в художньому чи іноді епістолярному стилях, а також у розмовно-побутовому як ідентифікатор заміжньої жінки.
Фахівці з ономастики кваліфікують андроніми неоднозначно — як особливий вид антропонімів або родичівських (генесіонімічних) прізвиськ. У говірках українського діалектного простору андроніми теж сприймають по-різному: можуть слугувати особовими іменами заміжніх жінок, функціонувати нейтрально чи, навпаки, додавати експресії, виражаючи погордливе ставлення до заміжньої жінки.
Література
- Трійняк І. Словник українських імен. Київ: Довіра, 2005. 508 с.;
- Чучка П. Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник. Львів: Світ, 2005. – XLVIII+701 с.;
- Денисюк В. В. Антропоніми в українській історіографічній традиції другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст. Київ: Міленіум, 2006. 203 с;
- Познанська В. Андроніми у східностепових говірках Донеччини // Лінгвістичні студії. 2012. Вип. 24. С. 197–200;
- Наливайко М. Я. Сімейно-родова антропонімія Львівщини // Наук. записки Нац. ун-ту «Острозька акад.». Сер.: Філол. 2017. Вип. 64 (2). С. 43–45.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Чучка П. П. Андронім // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андронім (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.06.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
