Андрофаги
Андрофа́ги (грецьк. Ἀνδροφάγοι — людожери), плем’я, яке, згідно з давньогрецькими джерелами, мешкало на півночі Скіфії. В історіографії висунуто припущення, що вони отримали свою назву через використання в ритуалах канібалізму.
Згадки у джерелах
Про андрофагів згадано в «Історії» Геродота. Він вважав їх, як і скіфів, кочовим племенем, яке, однак, відрізнялося від скіфів мовою. Давньогрецькі історики та географи Гекатей Мілетський, Ефор Кімський і Псевдо-Скімн Хіоський вважали андрофагів частиною скіфів. За Геродотом, вони проживали у Східній Європі — у верхів’ях р. Дніпра, на заході межували з неврами, а на сході – з меланхленами.
Їх згадано у зв’язку з походом перського царя Дарія І проти скіфів у 514 або 513 до н.е. Тоді вони відмовилися допомагати скіфам. У 7 ст. вірменський літопис згадує однойменне плем’я, яке начебто проживало у Сарматії Азійській.
Погляди істориків
На початку 20 ст. чеський дослідник В. Томашек висунув гіпотезу, що андрофаги — це грецький переклад іранської назви мордвини. Чеський славіст Л. Нідерле вважав андрофагів фінно-угорським народом. Сучасні дослідники локалізують ареал розселення цього племені у степовій смузі середньої течії дніпровського лівобережжя або на Поліссі.
Деякі дослідники доводили, що північний кордон володінь андрофагів простягався до сучасного м. Києва (німецький історик К. Маннерт) чи сучасного м. Чернігова (німецький археолог, спеціаліст з археології Балтії та Східної Європи М. Еберт), сучасних Смоленської та Вітебської областей (німецькі історики Т.-З. Байер, Е. Боннель та британський археолог Г. Роулінсон), до колишньої Московської губернії та витоків р. Оки (Г. Рейхардт). Ф. Міщенко у праці «Известия Геродота о внескифских землях России» (1896) писав, що андрофаги мешкали на теренах від Чернігівської губернії через Орловську до Московської губернії.
Частина дослідників локалізувала ареал андрофагів на захід від р. Дніпра. Археолог О. Тереножкін у праці «Предскифський період» відводив їм область на північ від басейну р. Прип’яті, що співвідноситься з носіями культури штрихованої кераміки. Б. Граков пов’язував андрофагів із похованнями Кічкаського могильника (Надпоріжжя). М. Артамонов розміщував їх на правобережжі Середнього Подніпров’я, нижче за р. Рось, та вважав їх складовою племені будинів, адже їхня назва має номінальний характер. На думку П. Ліберова, андрофаги — мешканці області течії р. Сули, Псла та Ворскли.
Харківський археолог Б. Шрамко співвідносив андрофагів із мешканцями степової частини Посулля. Московський археолог О. Смірнов припускав, що найбільш імовірною їхньою локалізацією є територія вздовж східного берегу р. Дніпра. О. Мельниковська вважала їх мешканцями лівобережжя р. Дніпра, а академік Б. Рибаков – області на північ від р. Прип’яті.
Французький археолог-аматор В. Герен вважав андрофагів германцями, словацький та чеський історик П. Шафарик — самоїдами. С. Жебельов припускав, що геродотівська характеристика андрофагів — це авторська інтерпретація назви племені. Л. Єльницький у праці «Скіфія євразійських степів» співставляв їх з племенем амадоків (згадуються у Птолемея).
Деякі дослідники припускають, що андрофаги були частиною будино-гелонського союзу племен, інші вважають їх носіями дніпро-двінської археологічної культури, предками балтів-латгалів або пов’язаними з городецькою культурою.
Література
- Тереножкин А. И. Предскифский период на Днепровском Правобережье. Киев: Изд-во АН УССР, 1961. 245 с.;
- Ельницкий Л.А. Скифия евразийских степей. Новосибирск: Наука, 1977. 254 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Казьмирчук М. Г. Андрофаги // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андрофаги (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
