Андрієвич, Маргарита
Андріє́вич, Маргари́та (справжні прізвище та ім’я — Крамар, Харитина Андріянівна; 26.09.1912, с. Мошни, тепер Черкаського району Черкаської обл., Україна ― 25.07.1992, с. Чортория Кіцманського району Чернівецької обл., Україна) — актриса, письменниця.
Андрієвич, Маргарита | |
---|---|
Справжнє ім’я | Харитина Андріянівна |
Справжнє прізвище | Крамар |
Народження | 26.09.1912 |
Місце народження | Мошни |
Смерть | 25.07.1992 |
Місце смерті | Чортория |
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого |
Напрями діяльності | театр, література |
Життєпис
Походила з бідної селянської родини. Рано осиротіла, виховувалася в дитячих будинках м. Києва.
У 1929–1931 навчалась в Київському ФЗУ водників. Здобула професію тесляра. Працювала на судноремонтному заводі. Протягом 1933–1937 навчалася в Київському державному інституті театрального мистецтва (тепер Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого).
У 1937–1940 працювала в Полтавському музично-драматичному театрі ім. М. В. Гоголя. З 1940 — актриса Харківського театру ім. Ленінського комсомолу, який тоді перебазувався до м. Чернівці. Разом із цим театром під час Другої світової війни була в евакуації, виступала у військових частинах різних фронтів.
Упродовж 1953‒1977 (з перервами) — завідувач літературною частиною Чернівецького українського музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської.
З 1955 — член Спілки театральних діячів України; з 1962 — член Спілки письменників України.
У жовтні — грудні 1978 працювала завідувачем сектора Чернівецької обласної наукової бібліотеки.
Творчість
Виконавиця ролей Ганни («Безталанна» І. Карпенка-Карого), фрау Міллер («Підступність і кохання» Ф. Шиллера), Орти («Вій вітерець!» Райніса), Наталки («В степах України» О. Корнійчука), усі — в Полтавському музично-драматичному театрі ім. М. В. Гоголя.
Від серпня 1940 до жовтня 1952 зіграла 55 ролей в 44 спектаклях на сцені Чернівецького українського музично-драматичного театру.
З 1957 почала займатися літературною діяльністю. За п’єсу «Я вірю» (постановка 1958 Чернівецького українського музично-драматичного театру), написану у співавторстві з М. Акименком, здобула премію на республіканському конкурсі.
Від 1959 писала твори під псевдонімом Андрієвич. Публікувала їх у газетах «Літературна Україна», «Радянська Буковина», «Молодий буковинець». Автор: п’єс «Леся» (1959), «Титарівна» (1963), «Пугачівна» (1963), «Марічка» (1970), «Кума Марта» (1982), «Кара» (1983) та ін.; оповідань, повістей та новел «У новорічну ніч» (1963), «Махмутка» (1967), «Поки живі сини» (1971), «За високими мальвами» (1972) та ін.; збірок оповідань і новел «Крізь лет років» (1987), перекладів, зокрема однойменної казки В. Шульжика «Бременські музиканти» (1972), та театральних рецензій. У творах відображала соціально-побутову проблематику, спираючись на фольклорні мотиви.
Визнання
Нагороджена орденом «Знак пошани» (1960).
Додатково
- Іншими, маловідомими, псевдонімами письменниці були: Стороженко, Косенко, Котик, Олексійко, Корсунь, Хорошуп, Костюченко, Олексенко.
- Через помилку до січня 1954 була відома як Краммер Маргарита Андріївна, 1916 року народження, місце народження — м. Варшава, національність — німкеня.
Твори
- Леся. Київ : Держлітвидав УРСР, 1962. 123 с.
- Крізь лет років. Ужгород : Карпати, 1987. 111 с.
Література
- Сулятицький Т. В. Чернівецький обласний український музично-драматичний театр імені О. Ю. Кобилянської. Київ : Мистецтво, 1987. 125 с.
- Андрієвич Маргарита // Особові фонди і колекції Державного архіву Чернівецької області / Відп. ред. С. Виклюк. Чернівці : Державний архів Чернівецької області, 2017. С. 12–18.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Медведик П. К. Андрієвич, Маргарита // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андрієвич, Маргарита (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів