Анна Ярославна
А́нна Яросла́вна (бл. 1032, місце народження невідоме — після 1075, не пізніше 1089) — королева Франції. Донька київського князя Ярослава Мудрого, друга дружина французького короля Генріха І (1031–1060), із яким побралася в м. Реймсі 19.05.1051.
Шлюб Анни Ярославни з Генріхом І деякі вчені розглядають як наслідок охолодження русько-германських відносин (активних у 1030–1040-і). Від цього шлюбу вона народила двох синів: старшого, майбутнього короля Франції Філіппа І (1061–1108), і молодшого Гуго, засновника династії графів Вермандуа, одного з керівників І Хрестового походу.
Після смерті Генріха Анна Ярославна залишила королівський двір. Регентом при малолітньому Філіппові став чоловік сестри покійного короля граф Бодуен Фландрський. Але вона як опікунка сина підписувала разом із ним деякі державні грамоти.
1062 вдруге вийшла заміж за графа Рауля де Крепі-і-Валуа, який раніше очолював феодальну опозицію її чоловіку. Оскільки Рауль на той час мав законну живу дружину, церква не визнала цей шлюб. Папа Римський Александр II відлучив його від церкви. Після смерті графа Рауля 1074 Анна Ярославна повернулася до двору сина.
У цей час вона продовжувала ставити свій підпис на державних актах. На одному з них є кириличний підпис: «Анна Ръина», тобто «Анна королева» (латиною). Відомий лист Папи Миколая ІІ до Анни Ярославни 1059, у якому він наголошує на її благочесті й щедрості щодо церкви (зокрема, королева заснувала монастир Св. Вінцета (Венсана) в м. Санлісі — вона оселилася в цьому місті після смерті Генріха І).
Найпізніший документ із іменем Анни Ярославни датовано 1075. Подальша її доля невідома. Висловлюють припущення, що вона повернулася на Русь, однак історичні джерела це не підтверджують.
Наприкінці 17 ст. абат Менетріє виявив надгробок Анни Ярославни в церкві Вільєрського абатства поблизу м. Етампа (регіон Іль-де-Франс). Напис на надгробку: «Тут лежить пані Анна, вдова короля Генріха». Проте це абатство було засноване в середині 12 ст., а його будівництво розпочалося в 13 ст., через тривалий час після смерті Анни Ярославни. Імовірно, надгробок знищено під час Великої французької революції.
Фрескове зображення Анни Ярославни є в Софійському соборі у м. Києві, скульптурне — на порталі церкви Св. Вінцента (Венсана) в м. Санлісі (Франція), їй встановлені пам’ятники у містах Києві, Тулузі, Санлісі (обидва — Франція), Кракові (Польща).
Література
- Dauxois J. Anne de Kiev. Reine de France. Paris : Presses de la Renaissance, 2003. 296 р.
- Крутенко Н. Анна Ярославна. Київ : Пульсари, 2011. 140 с.
- Delorme P. Anne de Kiev: Epouse de Henri Ier. Paris : Pygmalion, 2015. 271 p.
- Делорм Ф. Анна Київська, дружина Генріха І / Пер. з фр. І. Рябчія. Київ : Laurus, 2016. 208 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Котляр М. Ф. Анна Ярославна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анна Ярославна (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
Відео
| Документальна телепередача "Прогулянки містом" (телеканал "Київ") |
|---|
