Ансело, Жак Арсен Франсуа
Ансело́, Жак Арсе́н Франсуа́ Поліка́рп (фр. Ancelot, Jacques Arsène François Polycarpe; 09.01.1794, м. Гавр, тепер регіон Нормандія, Франція — 07.09.1854, м. Париж, Франція) — письменник, драматург, член Французької академії (з 1841). Писав французькою мовою. Чоловік М.-Л. В. Ансело.
|
Ансело, Жак Арсен Франсуа (Ancelot, Jacques Arsène François Polycarpe) | |
|---|---|
| Народження | 09.01.1794 |
| Місце народження | Гавр |
| Смерть | 07.09.1854 |
| Місце смерті | Париж |
| Напрями діяльності | літературна творчість, драматургія |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Орден Почесного легіону (1825) |
Життєпис
Син секретаря торгового суду м. Гавра. Починав писати вірші у віці 13 років, навчаючись у колежі. У 1813 його дядько влаштував його на роботу службовцем бюро Морського міністерства у м. Рошфорі. Ансело вступив до Товариства літератури, наук і мистецтв м. Рошфора, читав там свої твори. У 1815 був переведений на посаду експедитора Морського міністерства у м. Париж.
Перші дві написані Ансело віршовані трагедії не були поставлені чи опубліковані, тоді як перша поставлена в театрі трагедія «Людовик ІХ» («Louis IX»; 1819) мала значний успіх, який пояснюється не високими літературними якостями твору, а політичною спрямованістю. Прихильники вихваляли твір за те, що в епоху революційних потрясінь автор зобразив часи шляхетних лицарів і королів. Після тріумфу трагедії король Людовик XVIII запропонував молодому автору пансіон, на який він погодився, високу посаду і дворянський титул, від яких він відмовився. До 1830 працював на тій самій посаді, а також водночас бібліотекарем у Бібліотеці «Арсеналу» і Королівській бібліотеці.
Після Французької революції 1830 Ансело був позбавлений усіх посад і цілком присвятив себе творчості.
З 1842 керував Театром «Водевіль».
У 1849 відвідав кілька європейських країн з урядовою місією з питань міжнародного законодавства стосовно права на перевидання книг.
Творчість
Писав твори для сцени: «Мажордом» («Le maire du palais»; 1823), «Ольга, або Московська сирота» («Olga ou l’Orpheline moscovite»; 1828), «Єлизавета Англійська» («Élisabeth d’Angleterre»; 1829); романи та епопеї «Світська людина» («L’homme du monde»; т. 1–4, 1827). У поемі «Марія Брабантська» («Marie de Brabant»; 1825) поєднав епічний і драматичний жанри. Сюжети своїх трагедій брав переважно з середньовіччя або епохи Відродження.
У 1826 відвідав Росію як секретар посольської місії, що брала участь в урочистостях у зв’язку з коронацією царя Миколи І, після чого написав книгу «Шість місяців у Росії» («Six mois en Russie»; 1827), яка була першою спробою у 19 ст. усебічно зобразити для західноєвропейського читача картину життя у Росії. Одним із перших опублікував свідчення про справу декабристів. У книзі він також подав у французькому перекладі твори російських поетів (зокрема, поему К. Рилєєва «Сповідь Наливайка», де згадується Україна, а також твори О. Пушкіна, В. Жуковського, Є. Баратинського). Книжку одразу було перекладено голландською (1828) та італійською (1829) мовами.
Після революційних змін у театрі 1830 «Комеді Франсез» відмовився ставити його трагедії, тому Ансело перейшов до легкого жанру. Він писав комедії та водевілі, які були популярними, регулярно ставилися театрами не лише у Франції, а й в інших країнах (загалом понад 50 творів).
Написав також трагедію «Марія Поділла» («Maria Padilla»; 1838), на лібрето за якою Г. Доніцетті написав оперу «Фаворитка»; вірші та поеми [«Венеція» («Venise», 1851); «Бернарден де Сен-П’єр і Казимир Делавінь» («Bernardin de Saint-Pierre et Casimir Delavigne», 1852) та ін.], біографічну працю «Життя Шатобріана» («Vie de Chateaubriand»; опубл. 1856) тощо.
Нагороди
Нагороджений орденом Почесного легіону (1825).
Твори
- Œuvres Complètes De M. Ancelot: Précédées D’une Notice Sur Sa Vie Et Ses Ouvrages. Charleston : Nabu Press, 2012. 700 р.
- Р о с. п е р е к л. — Шесть месяцев в России. Москва : Новое литературное обозрение, 2001. 288 с.
Література
- Ancelot J. A. F. // L. Huart Galerie de la presse, de la littérature et des beaux-arts : en 3 v. Paris : Aubert , 1839. V. 1. P. 139–142.
- Morlenet J. Ancelot devant ses concitoyens: Notice biographique. Avec portrait et fac-simile. Paris : Jullien, 1855. 116 p.
- Ancelot J. A. F. // Dictionnaire des Littératures : en 4 v. Paris : Presses Universitaires de France, 1984. V. 1. P. 152–153.
- Соuty D. Ancelot J. A. F. P. // Beaumarchais J.-P., Couty D., Rey A. Dictionnaire des Littératures de langue français : en 3 v. Paris : Bordas, 1987. V. 1. P. 41–42.
- Сперанская Н. М. Франсуа Ансело и его книга о России // Ансело Ф. Шесть месяцев в России. Москва : Новое литературное обозрение, 2001. 288 с.
- Ощепков А. Р. Образ России во французских путевых записках XIX века. 2-е изд., стер. Москва : Флинта, 2015. 235 с.
- Jacques-François ANCELOT // Académie française. URL: http://www.academie-francaise.fr/les-immortels/jacques-francois-ancelot
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Ансело, Жак Арсен Франсуа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ансело, Жак Арсен Франсуа (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
