Ансімов, Георгій Павлович
Ансі́мов, Гео́ргій Па́влович (рос. Ансимов Георгий Павлович; 03.06.1922, станиця Ладозька, тепер Усть-Лабинського району Краснодарського краю, Російська Федерація — 29.05.2015, м. Москва, Російська Федерація) — режисер музичного театру, педагог, народний артист СРСР (з 1986).
|
Ансімов, Георгій Павлович (Ансимов Георгий Павлович) | |
|---|---|
| Народження | 03.06.1922 |
| Місце народження | Ладозька |
| Смерть | 29.05.2915 |
| Місце смерті | Москва |
| Alma mater | Російський інститут театрального мистецтва |
| Місце діяльності | Москва |
| Напрями діяльності | театр |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Трудового Червоного Прапора (1967, 1976). Дружби народів (02.03.1983). Пошани (19.07.2004). |
| Премії | Державна премія Чехословацької Республіки (1971) |
Життєпис
Народився в сім’ї священика. Батька репресовано й 1937 розстріляно (2005 канонізовано як мученика).
Працював на заводі. 1939 вступив до театральної школи при Державному театрі імені Є. Вахтангова (тепер Театральний інститут імені Б. Щукина при Державному академічному театрі імені Є. Вахтангова).
Під час Другої світової війни був у ополченні та в складі концертних фронтових бригад.
Після війни працював актором Театру сатири.
1955 закінчив Державний інститут театрального мистецтва (тепер Російський інститут театрального мистецтва), факультет режисури музичного театру, курс Б. Покровського.
Ще студентом поставив на сцені Великого театру оперу «Сивільський цирульник» Дж. Россіні (1954; разом з І. Македонською).
Дипломна постановка на сцені Великого театру — опера Д. Обера «Фра-Д’яволо). У цьому спектаклі зіграв останню роль тенор С. Лемешев (1902–1977).
Упродовж 1955–1966 і 1980–1990 — режисер, 1995–2000 — керівник режисерської групи Великого театру.
Протягом 1964–1975 — художній керівник і головний режисер Московського театру оперети.
З 1954 викладав режисуру музичного театру та акторську майстерність у Державному інституті театрального мистецтва, з 1971 працював там на посаді професора, упродовж 1984–2003 був завідувачем кафедри музичного театру. Серед учнів — Л. Лещенко, В. Винокур, Т. Моногарова, Ю. Вєдєнєєв та інші.
Ставив спектаклі за кордоном: у Китаї, Кореї, Японії, Чехословаччині, Фінляндії, Швеції, США, Туреччині.
Творчість
Поставив понад 100 вистав. Свій метод визначав як «справжній реалізм», суть якого у «бажанні відкопати суть авторського задуму».
На сцені Великого театру поставив опери: «Богема» Дж. Пуччіні (1956), «Русалка» О. Даргомижського (1962), «Золотий півник» М. Римького-Корсакова (1988), «Іоланта» П. Чайковського (1997) та ін. Здійснив перші постановки опер «Приборкання непокірливої» В. Шебаліна (1957), «Повість про справжню людину» С. Прокоф’єва (1960; на прем’єрі був присутній герой твору — льотчик О. Маресьєв), «Не лише любов» Р. Щедрина (1961). Єдиний режисер, що поставив усі опери С. Прокоф’єва, деякі з них і за кордоном.
Серед постановок у Московському театрі оперети: «Орфей у пеклі» Ж. Оффенбаха (1965), «Летюча миша» Й. Штрауса (1972), «Весела вдова» Ф. Легара (1974) та ін. Уперше на теренах колишнього СРСР поставив мюзикл Л. Бернстайна «Вестсайдська історія» (1965).
Телепостановки: «Біла ніч» (фільм-вистава, 1967), «Дівочий переполох» (фільм-вистава, 1975), «Весела вдова» (фільм-вистава, 1984).
Нагороди
Лауреат Державної премії Чехословацької Республіки (1971).
Два ордена Трудового Червоного Прапора (1967, 1976).
Орден Дружби народів (02.03.1983).
Орден Пошани (19.07.2004) та інші.
Твори
- Режиссёр в музыкальном театре. Москва : Всероссийское театральное общество, 1980. 318 с.
- Звёздные годы Большого. Москва : Российский институт театрального искусства, 2001. 167 с.
- Уроки отца. Москва : Издательский Совет Русской Православной Церкви, 2005. 256 с.
Лабиринты музыкального театра XX в. Москва : Российская академия театрального искусства, 2006. 182 с.
- Воспитание творца. Москва : Российский институт театрального искусства, 2013. 158 с.
Література
- Русская театральная школа. Четырех вековая история (ХVII–ХХ вв.) в фактах, высказываниях, лицах / Сост. Ю. Т. Шилов. Москва : ПанЪинтер, 2004. 542 с.
- Раку М. Музыкальная классика в мифотворчестве советской эпохи. Москва : Новое литературное обозрение, 2014. 720с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ансімов, Георгій Павлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ансімов, Георгій Павлович (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
