Антипсихіатрія
Антипсихіатрі́я (від анти… та психіатрія) — психологічні концепції та ідейний рух, які вважають психіатрію формою насильства над людьми, прагнуть її деміфологізації та радикальної перебудови. Засновник антипсихіатрії — психіатр Р. Д. Лейнг (1927–1989; Велика Британія), автор терміна — його колега Д. Купер (1931–1986; ПАР, Франція). Існує дві течії антипсихіатрії: перша спрямована на знищення клінічної психіатрії, друга — на її реформування та доповнення. Філософську основу антипсихіатрії становлять різноманітні світоглядні орієнтації: екзистенціалізм, структуралізм, герменевтика, неокантіанство, марксизм, радикалізм. Антипсихіатрія відкидає розуміння психічних хвороб як наслідку порушень діяльності мозку (біологічний підхід), базуючись на психоаналітичному підході.
Антипсихіатрія включає:
- новий напрям психіатрії, що пропонує альтернативну концепцію походження, розвитку та лікування психічних захворювань;
- контркультурну течію 1960-х — сукупність будь-яких теорій і концепцій, опозиційних офіційній психіатрії;
- радикальний політичний рух, який захищає права осіб з психічними розладами.
У 1960–1970-х за участі екстремістських угрупуваннями проводилися акції проти психіатричних клінік, виникла інтернаціональна мережа антипсихіатрії, що ставить за мету ліквідацію психіатричних клінік і низки медичних інститутів. Антипсихіатрія об’єднує кілька тисяч психіатрів, медичних працівників, колишніх пацієнтів. Наприкінці 1960-х до цієї течії долучився гей-рух із метою припинення дискримінації сексуальних меншин; 1974 гомосексуальність було вилучено з переліку психічних розладів. Антипсихіатрія критикувала клінічну психіатрію через неправомірне використання медичних категорій і методів щодо соціальних і психічних явищ; нечіткість і довільність у визначенні критеріїв психічних порушень; умовність та сумнівність психічної діагностики; високу токсичність і негативну побічну дію ліків, які призводять до загибелі нервових клітин головного мозку; застосування примусового лікування; ігнорування альтернативних підходів до психічних розладів; жорстоке поводження з пацієнтами. Водночас антипсихіатрія сприяла обмеженню застосування негуманних методів лікування, що позитивно вплинуло на організацію і якість психіатричної допомоги, зокрема її гуманізацію. Відбулися радикальні зміни в правових аспектах психіатрії.
Література
- Ястребов В. С. Организация психиатрической помощи: Исторический очерк // Руководство по психиатрии : в 2 т. / Под ред. А. С. Тиганова. Москва : Медицина, 1999. Т. 1. 712 с.
- Власова О. А. Антипсихиатрия: становление и развитие. Москва : Союз, 2006. 218 с.
- Власова О. А. Антипсихиатрия: социальная теория и социальная практика. Москва : Высшая школа экономики, 2014. 430 с.
- Гавенко В. Л., Бітенський В. С., Абрамов В. А. та ін. Психіатрія і наркологія. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : ВСВ «Медицина», 2015. 512 с.
- Лэнг Р. Д. Расколотое «Я». Феноменология переживания и Райская птичка: экзистенциальное исследование «нормальности» и безумия. Москва : ИОИ, 2017. 345 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Максимова Н. Ю. Антипсихіатрія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антипсихіатрія (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
