Антитиреоїдні засоби

Антитирео́їдні засоби (від анти… та грец. ϑυρεοειδής — щитовидний), тиреостатичні засоби — лікарські препарати, які застосовують за гіперфункції щитоподібної залози (група АТХ Н03В).

Антитиреоїдні засоби — речовини з різних хімічних класів (тіоурацилів, сірковмісних похідних імідазолу, перхлоратів та ін.).

Класифікація

За спрямованістю дії антитиреоїдні засоби поділяють на:

• препарати, що пригнічують продукування тиреотропного гормону передньої частки гіпофізу (препарати йоду, дийодтирозин, дибромтирозин);
• препарати, що пригнічують синтез тиреоїдних гормонів у щитоподібній залозі (пропілтіоурацил, тіамазол та ін.);
• препарати, що порушують поглинання йоду щитоподібною залозою (калію перхлорат);
• препарати, що руйнують клітини фолікулів щитоподібної залози (радіоактивний йод).

Основні фармакологічні властивості

Препарати йоду знижують продукування тироліберину, а потім тиреотропного гормону гіпофізу, внаслідок чого пригнічується синтез тиреоїдних гормонів. Спричиняють зменшення об’єму щитоподібної залози. Вивільнення тиреотропного гормону пригнічують також дийодтирозин і дибромтирозин.

Тіоурацили (метилтіоурацил, пропілтіоурацил, бензилтіоурацил) та сірковмісні похідні імідазолу (тіамазол, карбімазол) пригнічують синтез тиреоїдних гормонів у щитоподібній залозі, зокрема пригніченням ферменту тирозин-пероксидази, який бере участь в окисненні йодидів у йод, що призводить до затримання йодування тиреоглобуліну та перетворення дийодтирозину у трийодтирозин і тироксин.

Препарати, що знижують поглинання йоду щитоподібною залозою (калію перхлорат), реалізують свою дію шляхом конкурентного інгібування натрій / йодид симпортеру (NIS). Застосовують зрідка, переважно за тиреотоксикозу легкого та середнього ступеня.

Радіоактивний йод (131I та 132I із періодом напіврозпаду 8 днів та 2–3 год. відповідно) застосовують у вигляді натрієвої солі при окремих формах гіпертиреозу з метою деструкції клітин щитоподібної залози. У разі передозування у хворих можуть виникати явища мікседеми.

Для антитиреоїдних засобів характерна здатність знижувати основний обмін. При застосуванні препаратів цієї групи можливий компенсаторний, т. з. зобогенний ефект, пов’язаний із підвищенням рівня тиреотропного гормону передньої частки гіпофіза (реакція на зниження рівня тиреоїдних гормонів у крові). Серед інших побічних реакцій — зміни кількісного складу периферичної крові (зокрема лейкопенія, агранулоцитоз), диспепсичні явища, порушення функцій печінки, медикаментозний гіпотиреоз та ін.

Застосування

Застосовують антитиреоїдні засоби в лікуванні станів, що супроводжуються гіперфункцією щитоподібної залози (тиреотоксикоз) та під час підготування хворих до хірургічного видалення щитоподібної залози.

Література

1. Машковский М. Д. Лекарственные средства. 16-е изд., перераб., испр. и доп. Москва : Новая волна, 2012. 1216 с.
2. Чекман І. С., Горчакова Н. О., Казак Л. І. та ін. Фармакологія / Ред. І. С. Чекман. 3-є вид., випр. та доопрац. Вінниця : Нова книга, 2016. 784 с.
3. Довідник лікарських засобів, зареєстрованих в Україні станом на 18.12.2017. URL: https://medhub.info
4. Энциклопедия лекарств РЛС®. URL: https://www.rlsnet.ru/
5. ATC / DDD Index 2018 // WHO Collaborating Centre for Drug Statistics Methodology. URL: https://www.whocc.no/atc_ddd_index/
6. Державний формуляр лікарських засобів. Випуск десятий. Київ, 2018. 1222 с.

Автор ВУЕ

• Т. А. Германюк

Покликання на цю статтю: Германюк Т. А. Антитиреоїдні засоби // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антитиреоїдні засоби (дата звернення: 10.05.2024).