Антифризи
Антифри́зи (від анти... і англ. freeze — замерзати) — рідини з низькою температурою замерзання.
Історична довідка
Перші антифризи в системах охолодження двигунів автомобілів при роботі за низьких температур почали використовувати в 1920-х. Їх виготовляли на основі гліцерину (гліцеролу), недоліком була висока в’язкість та низька плинність. Згодом для поліпшення реологічних властивостей рідини (див. Реологія) у суміш почали додавати спирт етиловий та метанол. Такі антифризи легко випаровувались, мали низьку теплопровідність та високу корозійну агресивність майже до всіх матеріалів, які використовували у системах охолодження. 1925 у США компанія «Карбайд енд Карбон Кемікелз Корпорейшен» (англ. «Carbide and Carbon Chemicals Co.») налагодила масштабне виробництво етиленгліколю. У 1926 суміш етиленгліколю з водою почали використовувати як антифриз. Масово використовувати антифризи на основі етиленгліколю почали незадовго до Другої світової війни, передусім ― для військової техніки.
Характеристика
Антифризи на основі чистого етиленгліколю та менш токсичного, але дорожчого пропіленгліколю виявились неефективними. Вони спінювались, були агресивними по відношенню до кольорових металів. Для усунення цих недоліків стали використовувати присадки-інгібітори, які надавали антифризам протипінних, антикорозійних, антикавітаційних та інших властивостей.
За типами присадок антифризи поділяються на силікатні, карбоксилікатні, гібридні та лобридні.
- Складниками силікатних антифризів є солі неорганічних кислот: нітрити, нітрати, борати, силікати або фосфати. Силікатні антифризи не витримують температур понад 105 °С і утворюють накип, який погіршує теплопровідність. Їхній термін служби не перевищує 2-х років.
- До складу карбоксилікатних антифризів входять солі органічних карбонових кислот. Вони не утворюють плівку, а скупчуються в місцях, схильних до корозії. Забезпечують кращий, ніж силікатні, антикорозійний і антикавітаційний захист. Термін їхньої служби ― більше 5 років.
- Гібридні антифризи містять у своєму складі як солі карбонових кислот, так і неорганічні солі. Такі антифризи дешевші карбоксилікатних, але мають менший термін використання — 3–5 років.
- Лобридні (від англ. [lo]w hy[brid]) ― низький гібрид) антифризи виготовлені за спеціальною біполярною технологією на основі комбінації силікатної та карбоксилікатної технологій. Вони містять неорганічні інгібітори, додані до органічної основи в пропорції: 10 % силікатів та 90 % карбоксилатів. Такі інгібітори забезпечують комплексний захист: силікати утворюють суцільну антикорозійну плівку, карбонові компоненти діють тільки в уразливих місцях. Лобридні антифризи мають тривалий термін використання (до 10 років) і слугують без заміни впродовж 200 тис. км пробігу автомобіля.
Додатково
Перші комерційні антифризи з чистим етиленгліколем розфасовувались у каністри, на етикетках яких зображали діаграми розведення водою відповідно до температури експлуатації автомобіля. 1934 компанія «Смітс Індастріз» («англ. Smiths Industries»; Велика Британія) зареєструвала марку «Блюкол» (англ. «Bluecol») і вперше пофарбувала антифриз у синій колір. Відтоді антифризи завжди підфарбовують. Колір антифризу не впливає на його на технічні характеристики. Рідини одного кольору можуть відрізнятися один від одного за складом, а різнокольорові — бути однаковими.
Література
- Данилов A. M. Применение присадок в топливах для автомобилей. Москва : Химия, 2000. 232 с.
- Ярмолюк Б. М, Короткова Н. П., Береза Л. І. Тенденції застосування додатків до бензинів // Катализ и нефтехимия. 2006. № 14. С. 53–56. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/4023
- Чабанний В. Я., Магопець С. О., Мажейка О. Й. та ін. Паливо-мастильні матеріали, технічні рідини та системи їх забезпечення. Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2008. 353с.
- Лях М. А., Дем'янюк О. С., Барилко О. С. Щодо питання використання присадок до палива за кордоном та в Україні // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2009. Вип. 17. С. 82–89. URL: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/host/viking/db/ftp/univ/znp_vi_knu/znp_vi_knu_2009_17.pdf
- Жалкін Д. С., Жалкін С. Г. Хімотологія дизельних палив. Альтернативні види палива. Харків : УкрДУЗТ, 2016. 42 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Антифризи // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антифризи (дата звернення: 9.05.2024).
